ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2013 р. Справа № 804/2749/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Серьогіної О.В.
при секретарі судового засіданняКалині В.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому просить: - визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4572,42 грн. за період з січня 2012 року по грудень 2012 року включно;
- скасувати вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4572,42 грн. від 04.02.2013 року за № Ф-30 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - як незаконну та безпідставну.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком та є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою та є платником єдиного податку. Згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (надалі Закон № 2464-VІ) позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску, починаючи з 06.08.2011 року . Однак незважаючи на це, відповідач 04.02.2013 року виніс щодо позивача вимогу № Ф-30 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 4575,42 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.03.2013 року. У судовому засіданні, відкритому 04.03.2013 року, розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".
У судове засідання з'явився представник позивача, відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду адміністративного позову повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу без його участі.
12.03.2013 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли письмові заперечення відповідача на позов, в яких зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу з 31.08.2006 та отримує пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (надалі Закон №1788-ХІІ). Відповідно до пункту 3 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ (надалі Закон № 1058-VІ) особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Так як в частині 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI) мова йде лише про осіб, які є пенсіонерами за віком, а обов'язковою умовою призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-VІ є досягнення особою віку 60 років, позивач, як пенсіонер, якому призначена пенсія на пільгових умовах, не може бути звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки на сьогоднішній день від не досяг пенсійного віку. Таким чином, вимоги позивача є протиправними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності зі статтею 1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
У відповідності зі статтею 63 Закону № 1058-VІ виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція та територіальні органи, якими, зокрема, є головні управління Пенсійного фонду в областях, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами.
Статтею 13 Закону № 2464-VI встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають, зокрема, право: вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
Статтею 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи при реалізації ними прав, передбачених Законом № 2464-VI , є суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач зареєстрований в управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та є згідно Закону № 2464-VI платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_2 від 25.05.2012 позивач у 2012 році був суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем, який обрав особливий спосіб оподаткування - сплату єдиного податку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. є пенсіонером за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №1788-ХІІ. Пенсія призначена з 31.08.2006 року при загальному стажі роботі 33 роки 01 місяць 15 днів, при цьому пільговий стаж за списком № 1 склав 13 років 3 місяці 19 днів (роботи з повним робочим днем в підземних умовах на шахтах з 05.06.1978 року по 23.09.1991 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 04.02.2013 року складено звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, в якому загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті складає 0,00 грн.
04.02.2013 року відповідачем була винесена вимога про сплату недоїмки № Ф -30 в сумі 4572,42 грн., яка була отримана позивачем.
Частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-VІ визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Також статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058- IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Так, згідно п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ , на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Також судом враховано, що відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ .
Згідно зі ст. 1 Закону № 2464 - VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 - VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 - VІ встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011р., статтю 4 Закону Закону № 2464 - VІ було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач, у відповідності до ст. 12 Закону № 1058-VІ уклав з відповідачем договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону № 2464 - VІ, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Зважаючи на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком, а тому суд приходить до висновку, що позивач згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 - VІ звільняється від сплати за себе єдиного соціального внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4572,42 грн. за період з січня 2012 року по грудень 2012 року включно.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4572,42 грн. від 04.02.2013 року за № Ф-30.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 10.04.2013 р.
Суддя О.В. Серьогіна