ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 28217/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ

12 травня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2011 року позов задоволено: визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із урахуванням вимог ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2009 року протиправною, зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 01 січня 2009 року із урахуванням вимог ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2009 року по 11 листопада 2010 року.

Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 12 листопада 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.

Керуючись статтями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області задовольнити частково, постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2011 року у справі № 2-а-4161/11/1902 - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 11 листопада 2010 року залишити без розгляду. В решті прийняти нову постанову.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області нараховувати й виплачувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12 листопада 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Р.Й. Коваль

В.В. Святецький