18.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-1166/2013р. Головуючий у першій

інстанції Семенуха Т.Б.

категорія 46 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Зотова В.С., Колбіної Т.П.

при секретарі - Лашкевич Н.О.

за участю позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 та просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7728 грн., три відсотка річних в сумі 210 грн., витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_6 повинен оказувати послуги ремонту автомобілю позивача, однак у зв'язку з тим, що послуга була виконана несвоєчасно, позивач не мав можливості використовувати автомобіль, внаслідок чого ніс збитки, які відповідач зобов'язався відшкодувати, про що написав розписку на 7000 грн. Однак згідно з домовленістю гроші не повернув, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7623 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1134 грн., судові витрати у розмірі 214,60 грн., а всього стягнути 8971,60 гр.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить у задоволенні позову відмовити, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що позивач та відповідач працювали водіями маршрутного автобуса у приватного підприємця ОСОБА_7, на якого за договором оренди було оформлено право володіння мікроавтобусом «Мерседес - Бенс», який є власністю позивача ОСОБА_3 Сторони працювали на вказаному мікроавтобусі позмінно.

З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 24 листопада 2008 року, який був складений у відношенні відповідача ОСОБА_6, вбачається, що ним були порушені Правила дорожнього руху України, що стало наслідком дорожньо - транспортної пригоди та призвело до пошкодження автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

З оригіналу розписки, яка була складена відповідачем, ОСОБА_6 зобов'язався виплатити 7000 грн. позивачу до 31 серпня 2010 року за простій автомобіля в наслідок ремонту за 22 дні простою (а.с.46).

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини, що спливають з спричинення шкоди позивачу, внаслідок пошкодження його майна та неможливості отримання доходу, що відповідає положенням статті 22, 1166 ЦК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про те, що зобов'язання, які виникли з вищевказаних правовідносин були замінені за згодою сторін на боргове зобов'язання.

Оскільки у відповідності зі статтею 1053 ЦК України, частиною 2 статті 604 ЦК України, статті 1047 ЦК України відсутня згода сторін про зміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Виходячи з розписки відповідача, та у відповідності до пункту 1.2 статті 22 ЦК України, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, у порушення статті 60 ЦПК України, позивач не представив доказів, підтверджуючих розмір доходів, які він міг би реально одержати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми у розмірі 7000 грн. за 22 дні простою автомобілю, у зв'язку з ремонтом у наслідок його пошкодження.

Однак як пояснив позивач та його представник у судовому засіданні, неправомірними діями відповідача ОСОБА_6 по пошкодженню автомобілю позивача, останньому була завдана шкода, автомобіль потребував відновленого ремонту, та не міг використовуватися для перевезення пасажирів, частково відповідач сплатив вартість ремонту та запчастин, а 7000 грн. за відновлення свого автомобілю сплатив позивач, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача шкоду спричинену пошкодженням автомобілю у сумі 7000 грн.

У відповідності до ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Згідно з ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Однак на підставі вищевикладеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок пошкодження автомобілю позивача у відповідача виникло зобов'язання по відновленню автомобілю та відшкодування збитків, викликаних пошкодженням його майна, оскільки вимоги про стягнення причиненої шкоди, у наслідок пошкодження автомобіля позивача, який знаходився у ФОП ОСОБА_7 в оренді, позивачем до відповідача не пред'являлися.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх порушених прав, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та дійшов до невірного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Таким чином, на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 грудня 2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 303, 304, ч.1 п. 2 ст.307, п.4 ч. 1 ст. 309,

313, 314, 315, 317 ЦПК України статтями 7,141,150,155 СК України, колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 грудня 2012 року скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: Т.П.Колбіна

В.С.Зотов