Справа № 310/1966/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

У складі

головуючого судді Богомолової Л.В.

за участю секретаря Рибалка Н.М.

за участю прокурора Корх Д.О.

за участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду досудовий розгляд обвинувального акту за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080100000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.1 ст.306 КК України по обвинуваченню ОСОБА_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України по обвинуваченню ОСОБА_5 і ОСОБА_6, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України по обвинуваченню ОСОБА_7 і ОСОБА_8, для розгляду по суті , -

ВСТАНОВИВ:

По кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080100000001, яке надійшло з прокуратури Запорізької області 27.02.2013 року з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.1 ст.306 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, КК України, по якому Орджонікідзевським районним суд ОСОБА_8 був 16.11.2012 року обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, ОСОБА_4 був 16.11.2012 року обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, 19.11.2012 року ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, ОСОБА_5 16.11.2012 року був обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, ОСОБА_7 був 16.11.2012 року обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 10.12.2012 року апеляційним судом Запорізької області був відмінений та обраний запобіжний захід у вигляді тримання особистої поруки, а Орджонікідзевським районним судом 06.02.2013 року продовження строку особистої поруки ОСОБА_7 залишено без задоволення

28.02.2013 року винесена ухвала про призначення підготовчого судового засідання на 06.03.2013 року у 15 годині 00 хвилин.

Справа підсудна Бердянському міськрайонному суду Запорізької області.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.3 ст.314 КПК, а також зміни обвинуваченим запобіжного заходу немає.

Обвинувачена ОСОБА_7 заявила клопотання про надання її захисника згідно вимог ст. 48 КПК України, яке судом задоволено, оскільки учасники судового провадження згодні з клопотанням.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4- ОСОБА_1 заявив клопотання про здійснення судового розгляду кримінальної справи російською мовою, тому що обвинувачена володіє російською мовою, погано розуміє українську мову та не погано розмовляє українською мовою.

Прокурор не згоден з клопотанням захисника ОСОБА_1, інші учасникі судового розгляду заявлене клопотання захисника повністю підтримають.

Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 про здійснення судового розгляду кримінальної справи російською мовою, тому що за частинами четвертою, п'ятою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншинств» в порядку, встановленому процесуальним законом. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншинств гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 квітня 2008 року N 8-рп/2008 у справі про мову судочинства, «суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою» ( абзаци четвертий, п'ятий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення).

За таких обставин суд вважає подане клопотання захисником ОСОБА_1 обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 строку тримання під вартою на 2 місяці, суд виходить з наступного.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 був 16.11.2012 року обраний - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, ОСОБА_4 16.11.2012 року обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, 19.11.2012 року ОСОБА_6 обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців, ОСОБА_5 16.11.2012 року обраний запобіжний захід - тримання під вартою, який 03.01.2013 року продовжено до 4-х місяців.

До суду обвинувальний акт надійшов 27.02.2013 до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень КПК України, запобіжні заходи застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

КПК України (1960 року) не визначено процедуру і строки продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового розгляду.

Вирішуючи заявлене клопотання прокурора, суд виходить з вимог ст. 14 КПК України (1960 року) та ст. 29 Конституції України, якими передбачено, що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Наведені конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднуються з такими ж вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а ст.ст. 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року встановлено, що «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції» (п. 74).

Крім того, у цьому ж Рішенні Суд зазначив, що «ст. 46 Конвенції, у світлі її тлумачення в контексті ст. 1, покладає на державу-відповідача юридичний обов'язок вжити заходів загального характеру для забезпечення права стосовно інших осіб, ситуація яких аналогічна ситуації заявника, а саме усунути проблеми, які призвели до таких висновків Суду» (п. 97).

Суд вважає, що встановлена Європейським Судом з прав людини «практика, яка виникла у зв'язку із законодавчою прогалиною і яка допускає можливість тримання особи під вартою протягом необмеженого і непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання під вартою не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який випливає з Конвенції і який є одним з основних елементів верховенства права» (п. 74), має місце у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8

Суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, вбачає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 строк тримання під вартою на термін 2 місяці, оскільки обвинувачені (як вбачається з обвинувального акту) раніше були засуджені, між тим належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення не стали та знову вчинили кримінальне правопорушення. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке їм інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченими протиправної поведінки у подальшому, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості їх подальшого тримання під вартою до суду не надходило.

Інших клопотань від учасників судового провадження не надійшло.

Учасники судового провадження вважають можливим призначити кримінальну справу до судового розгляду.

Перешкод призначення судового розгляду не має.

Обвинувальний акт до суду надійшов відповідно закону-ст.314 КПК України.

Враховуючи складність кримінального провадження, обсяг необхідних підготовчих дій для його проведення, відсутність клопотань о проведенні судового розгляду суд вважає можливим призначити кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.1 ст.306 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 314, 315,316 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Справу за обвинуваченням ОСОБА_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.1 ст.306 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України прийняти до провадження.

Призначити справу до судового розгляду у складі трьох суддів: головуючого судді Богомолової Л.В., суддів: Морока С.М. та Пахоменко О.Г. у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на 14 годин 00 хвилин 04 квітня 2013 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження: обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків, згідно реєстру, доданого до обвинувального акту, та прокурора прокуратури Запорізької області Корх Д.О.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 продовжити - тримання під вартою.

Обвинуваченої ОСОБА_7 надати захисника згідно вимог ст. 48 КПК України.

Розгляд кримінальної справи здійснювати російською мовою.

Копію ухвали надіслати обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8, захисникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурору прокуратури Запорізької області Корх Д.О.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя