АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 11/774/771/13 категорія ч. 1 ст. 115 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Олійник А.В.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
за участю прокурора Харів Н.А.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, -
В с т а н о в и л а:
цією постановою кримінальну справу щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, в силу ст. 89 КК України не судимого,
направлено Новомосковському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 26.04.2012 року близько 16 години 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні «сторожки», розташованої на території молочнотоварної ферми № 1 в с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області, поблизу вул. Комсомольської, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків із громадянином ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, завдав невстановленим в ході досудового слідства ножем один удар в праву частину грудної клітини ОСОБА_3, заподіявши тим самим йому проникаюче колото-різане поранення, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, що призвело до смерті потерпілого.
Направляючи кримінальну справу для проведення додаткового розслідування, суд послався на неповноту досудового слідства, яку не можливо усунути в судовому засіданні. Вважає, що органом досудового розслідування не були усунуті протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5
Крім того, в постанові суд вказав про наявні у висновках судово-медичного дослідження № 190 судово-медичної експертизи № 190/Е помилки, щодо ширини колючо-ріжучого предмету і невідповідність тривалості життя, зазначені в довідці про смерть та у вищезазначеному висновку судово-медичної експертизи, що на думку суду є істотними недоліками, які також не можуть бути усунуті під час судового слідства.
Також, суд в постанові звертає увагу на те, що органом досудового слідства необґрунтовано визнано потерпілим сільського голову, не з'ясувавши наявність у загиблого ОСОБА_3 рідних та близьких.
Крім того, в постанові суд зазначає про необхідність під час проведення додаткового розслідування перевірки мотиву вчинення злочину, проведення додаткового відтворення обстановки і обставин події та у разі необхідності провести додаткову судово-медичну експертизу, вжити заходи щодо встановлення родичів чи близьких ОСОБА_3, провести інші слідчі дії для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінальної справи
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд має можливість самостійно усунути вказані ним недоліки досудового слідства в судовому засіданні шляхом ретельного допиту свідків, наданням судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України, при необхідності можливо провести додаткові експертизи. Крім того, суперечності у висновках судомо-медичних експертиз були усунені під час допиту експерта в судовому засіданні, у зв'язку з чим зазначена помилка судово-медичного експерта, яка знайшла своє відображення в постанові про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого може бути усунена шляхом винесення державним обвинувачем постанови про зміну обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України 1960 року (т. 2 а.с. 84-85).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримку законності і обґрунтованості постанови суду, виступи учасників процесу в судових дебатах, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Окрім того, направлення справи на додаткове розслідування недопустиме, якщо суд має можливість усунути виявлені недоліки досудового слідства протягом судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілих, свідків, витребування необхідних документів, а також шляхом судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України і вчинення інших процесуальних дій.
Слід зазначити, що повертаючи справу на додаткове розслідування, суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.
В порушення вказаних вимог закону, суд направив справу на додаткове розслідування, без достатніх підстав, посилаючись на те, що суд позбавлений можливості усунути недоліки досудового слідства.
Суд у своїй постанові вказує на допущену неповноту під час досудового слідства, яка виразилась в недостатньому приділенні уваги суперечливим показам свідків, які на досудовому слідстві по-різному стверджували про відсутність чи наявність конфлікту між потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_2
Разом з тим, приводячи обґрунтування прийнятого рішення, суд фактично дає правову оцінку наявних у справі доказам і посилається на показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4, що, як зазначено в постанові, ставить під сумнів наявність дійсного мотиву вбивства потерпілого.
Також, із протоколу судового засідання вбачається, що засуджений ОСОБА_2 під час судового слідства вину визнавав повністю, давав показання про обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, що узгоджуються з його показаннями під час допиту в якості підозрюваного і при відтворенні обстановки і обставин події (т. 2 а.с.47-51). Однак, далі підсудний змінив свою позицію в суді і стверджував про його непричетність до вбивства ОСОБА_3, про здійснення на нього психологічного і фізичного тиску з боку співробітників міліції на досудовому слідстві (т. 2 а.с. 60).
Слід зазначити, що з матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві вину визнавав повністю, давав показання, вказував про відсутність претензій (т. 1 а.с. 57).
За таких обставин, на переконання колегії суддів, наведені у постанові суду першої інстанції обставини не можуть бути підставами для направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, оскільки суд в ході судового слідства в результаті допиту підсудного, всіх свідків по справі, дослідження їх показань на досудовому слідстві і в суді, дослідження наявних в матеріалах справи документів, висновків проведених експертиз і в сукупності з іншими доказами може дати їм належну оцінку.
Крім того, суд в своїй постанові зазначив про неможливість усунення протиріччя щодо невідповідності тривалості життя потерпілого і наявності у висновках судово-медичного дослідження № 190 і судово-медичної експертизи №190/Е невірних даних, які на досудовому слідстві не були усунуті.
Разом з тим, як видно з протоколу судового засідання, допитаний в суді експерт ОСОБА_6 суду пояснила, що нею була допущена орфографічна помилка, оскільки йшла мова не про 13,5 см, а 13,5 мм ширини колючо-ріжучого предмета (т. 2 а.с. 69). Також, експерт суду підтвердила, що зазначений ОСОБА_2 під час відтворення обстановки і обставин події механізм нанесення удару ножем потерпілому відповідає характеру отриманих тілесних ушкоджень. Також, експерт суду пояснив про неможливість встановлення точного часу настання смерті потерпілого, з урахування характеру отриманих тілесних ушкоджень, можливо встановити тільки приблизний час (т. 2 а.с. 71).
Відтак, доводи в апеляції прокурора про можливість усунення зазначеної неповноти досудового слідства в ході судового слідства, на думку колегії суддів є слушними і підтверджуються матеріалами справи.
Зазначена помилка судово-медичного експерта, яка знайшла відображення в постанові про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого може бути усунена судом, оскільки знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Також, у відповідності до ст. ст. 75, 312 КПК України 1960 року, в разі виявлення неповноти проведеної експертизи, або якщо висновок експерта визнано необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи інакше викликає сумніви в його правильності, суд вправі доручити проведення додаткової або повторної експертизи.
Щодо твердження суду про безпідставність допущення сільського голови в якості представника потерпілого на досудовому слідстві без з'ясування наявності рідних та близьких ОСОБА_3, то на переконання колегії суддів, зазначена обставина також не може слугувати підставою для направлення справи на додаткове розслідування.
Як випливає із матеріалів справи, органом досудового слідства вжито заходів для розшуку близьких та родичів потерпілого ОСОБА_3, зокрема, винесено окреме доручення, в порядку ст. 118 КПК України 1960 року, для розшуку близьких родичів потерпілого, отримання характеристики, довідок від лікарів на ОСОБА_3, адресну довідку на нього (т. 1 а.с.145).
З показань допитаного на досудовому слідстві свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_3 не має постійного місця проживання, про наявність у нього близьких і родичів, які б могли представляти його інтереси в суді, йому не відомо (т. 1 а.с. 153-154).
Отже, при вказаних обставинах не можна визнати постанову суду законною і обґрунтованою і тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно більш ретельно дослідити обставини справи, надані докази, дати їм належну оцінку і прийняти законне й обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.
Судді апеляційного суду: