Справа №784/1251/13 23.04.2013 23.04.2013 23.04.2013
Провадження №22-ц/784/1301/13 Головуючий по 1 інстанції Гуденко О.А.
Категорія 48 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
23 квітня 2013 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Суслик Є.В.,
за участю позивачки -ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2013 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
в с т а н о в и л а :
У січні 2013 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
Позивачка зазначала, що вона з 1993 по 1995 роки проживала однією сім'ю з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_4, який на сьогоднішній день є повнолітнім та навчається на 3 курсі Державного вищого навчального закладу „Миколаївський політехнічний коледж" на денній формі навчання.
Посилаючись на те, що в неї скрутне матеріальне становище, їй важко утримувати повнолітнього сина, відповідач працює, має стабільний заробіток, отримує пенсію, але матеріальної допомоги на утримання сина не надає, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісяця протягом навчання до 01 липня 2014 року.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2013 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 23 січня 2013 року до 01 липня 2014 року. З ОСОБА_3 на користь держави стягнуто 229 грн.40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, позивачку, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 2).
Згідно довідки №5454 від 12 грудня 2012 року ОСОБА_4 навчається на третьому курсі Державного вищого навчального закладу „Миколаївський політехнічний коледж" на денній формі навчання з 1 вересня 2010 року, закінчує навчання 01 липня 2014 року.
За довідкою ЖКП „Прибужжя" позивачка проживає разом із сином за адресою АДРЕСА_1.
Як вбачається із копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 30 серпня 2011 року та медичних документів, ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням ( а.с.18-20).
Відповідно до довідки Кімівської сільської ради №80 від 11.01.2013 року разом із сім'єю: дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_5, 1997 року народження проживають за адресою АДРЕСА_2.
За довідкою Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 994 грн. 00 коп.
Відповідно до довідки Кімівської сільської ради, копії трудової книжки, відповідач ніде не працює, звільнився з роботи у квітні 2005 року за згодою сторін ( а.с. 42).
Суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, в тому числі стан здоров'я, матеріальний та сімейний стан, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову і можливість утримувати відповідачем свого сина у відповідності до ст.ст. 198, 199, 200 СК України.
А тому, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що суд не звернув уваги на те, що він не працює, єдиний дохід - це його пенсія, з якої в даний час утримується заборгованість по аліментам на утримання неповнолітньої дитини, він потребує щорічного лікування не заслуговують на увагу, оскільки звільнення з роботи за погодженням сторін, наявність третьої групи інвалідності за загальним захворюванням не позбавляє його можливості працевлаштуватися.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: