Справа № 22 -454/08 Головуючий у 1 інстанції Ткачук С. С.
Категорія 23 Доповідач Дем*яносов М. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2008 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді: Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В.,
Дем*яносова М. В.
при секретарі Андрусішиній М. Г.
за участю розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 15 листопада 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
встановила
В липні 2006 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися в суд з вказаним позовом. У його обґрунтування посилалися на те, що 3 травня 2006 року сталася дорожньо транспортна пригода . З вини водія ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом не маючи еолійського посвідчення, не обравши безпечну швидкість та не впоравшись з управлінням , скоїв зіткнення з автомобілем, яким керував він на підставі доручення власника ОСОБА_2 . У зв'язку з цим просив стягнути на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 5118, 88 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн., на його користь моральну шкоду у розмірі 1500грн. судові витрати 648 грн. 25 коп..
Оскаржуваним рішенням місцевого суду від 15 листопада 2007 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_1 частково задоволено, на його користь стягнута моральна шкода та судові витрати в розмірі 345 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення , посилаючись на те, що суд прийшов до необгрунтованого висновку про наявність його вини у дорожньо - транспортній пригоді , відсутність матеріальної та моральної шкоди у ОСОБА_2 , неправильного звільнення від відповідальності ОСОБА_3, ОСОБА_5
Відповідачі проти доводів апеляційної скарги заперечували. ОСОБА_3 - посилалася на те, що вона фактично продала машину ОСОБА_5 та ОСОБА_4, При цьому віком останнього та
наявність у нього прав на управління не цікавилася та від неї цих умов ніхто не вимагав. ОСОБА_5- посилався на те, що не він управляв транспортним засобом.
Апеляційний суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 3 травня 2006 року о 14 год. 50 хв. По вул. Орджонікідзе в м. Ясинувата сталася дорожньо-транспортна пригоди, внаслідок якої зіткнулися транспортні засоби під управлінням водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1. При цьому обоє водіїв здійснювали управління автомобілями на підставі доручень їх власників.
Суд, дослідивши механізм дорожньої пригоди, опитавши свідки, провівши та проаналізувавши висновки авто технічної експертизи , прийшов до обґрунтованого висновку про наявність змішаної вини обох водіїв та визначив вину ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків та вину ОСОБА_4 у 80 відсотків. Доводи апеляційної скарги про неможливість встановлення вини водія ОСОБА_1 за наявності , постанови про притягнення до адміністративної відповідальності лише ОСОБА_4 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана
постанова не виключає можливості встановлення змішаної вини обох водіїв в порушенні правил дорожньо руху при зіткненні автомобілів.
Із матеріалів справи вбачається, що позов про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження автомобіля ВАЗ 2109, заявлено його власником ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 надана довідка про те, що він поніс витрати на повний ремонт автомобіля у сумі 2565 грн. 50 коп., сам він позов про стягнення матеріальної шкоди не заявляв. За таких обставин у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_2 при стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те , що моральну шкоду на користь ОСОБА_1 слід стягнути з власника автомобіля ОСОБА_3, яким за її дорученням керував ОСОБА_4, та з ОСОБА_5, який теж мав доручення на право керування цим автомобілем є також безпідставними. ОСОБА_4 мав нотаріально посвідчене доручення на право керування та розпорядження автомобілем ВАЗ 21063. При вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, які він допустив 3 травня 2006 року , суд визнав його як особу, яка винна саме в порушення ч.2ст 126, ст. 122 -2 КУпАПП, внаслідок чого сталася дорожньо- транспортна пригода та пошкодження транспортних засобів. Тому висновок суду про стягнення шкоди з винної особи відповідає вимогам закону.
ОСОБА_1 не оскаржується висновок суду про необхідність стягнення на його користь моральної шкоди, він тільки вважає , що така шкода повинна бути стягнута не у розмірі 600грн., 1500 грн.. Тому обгрунтованність такого висновку суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК не перевіряється. Розмір судових витрат судом визначено відповідно до заявлених вимог та розміру задоволення позову.
Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи до держані.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись вимогами ст. ст. . 308, 315 ЦПК, колегія суддів
ухвалила Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суд від 15 листопада 2007 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.