Справа № 22ц-305/2008 р.   

Головуючий по 1-й інстанції Дядечко I.I.

Суддя-доповідач: Гальонкін С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2008 року січня місяця 23 дня           м. Полтава

Колегія  суддів  судової палати у  цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Гальонкіна С.А.

Суддів: Шабовської В.А., Бондаревської С.М.

при секретарі  Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою     Закритого акціонерного товариства «АТЕК»

на рішення     Крюківського   районного суду м. Кременчука   Полтавської області   від 29 грудня 2001 року

по справі за позовом ОСОБА_1до Закритого

акціонерного   товариства   «АТЕК»   про   відшкодування   матеріальної   та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2001 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «АТЕК» на користь ОСОБА_1. 342 354 грн. 26 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1 700 грн. державного мита на користь держави.

Не   погодившись   з   вказаним   рішенням            ЗАТ   «АТЕК»   подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати його в частині стягнення з ЗАТ «АТЕК» на користь ОСОБА_1. 342 354 грн. 26 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн., моральної шкоди та 1 700 грн. державного мита на користь держави і направити справу на новий розгляд за місцем знаходження відповідача та скоєння ДТП. Також стягнути з ОСОБА_1. на користь ЗАТ «АТЕК» витрати на держмито за апеляційною скаргою в розмірі 850 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви скарги, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачає.

У відповідності зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 1994 року близько 19 год. на 27 км. автодороги «Бориспіль-Золотоноша» сталася ДТП за участю автомобіля Форд-Фієста д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля Урал-4320 д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2..

Згідно свідоцтва про реєстрацію технічного засобу власником автомобіля УРАЛ 4320 є ЗАТ «АТЕК», з яким водій ОСОБА_2. перебував у трудових відносинах.

В результаті ДТП позивачка ОСОБА_1. згідно висновку експерта № 131 від 17 жовтня 1995 року отримала тяжкі тілесні ушкодження.

10.07.1995 року по даному факту ДТП, було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 215 КК України.

31.03.2005 року провадження по вищевказаній справі закрито.

Статею 441 ЦК України ( в редакції 1963 року) передбачено, що організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до ст. 455 ЦК України ( в редакції 1963 року) в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до наданих позивачкою розрахунків, вона понесла витрати: на лікування у 1994 році - 7 467 грн. 51 коп., , в 1995 році на придбання медикаментів та санаторно-курортне лікування - 17 701 грн. 77 коп., в 1996 році- 2 423 грн. 70 коп., 1997 році - 2210 грн. в 1998 році - 8 553 грн. 67 коп., в 1999 році - 16 040 грн. 94 коп., в 2000 році - 3 451 грн. 88 коп., в 2001 році -2 464 грн. 37 коп..

При цьому, витрати на посилене харчування в період часу з 25.11.1994 року по 01.06.1999 року згідно висновку медико-експертної комісії Дніпропетровського НДІМСПІ склали 50 942 грн. 17 коп.

Також, згідно довідки втрачений заробітку в зв'язку з втратою працездатності, склав в період часу з 25.11.1994 року по 20.06. 1996 року -25 052 грн. 56 коп., в період 20.06.1996 року по 17.08.1999 року - 118 432 грн. 42 коп., з 18.08.1999 року по 31.12.2001 року - 44 270 грн. 72 коп..

Крім того, під час ДТП було пошкоджено автомобіль належний позивачці, і заподіяна матеріальна шкода яка згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1281 від 18.07.2001 року склала 52 262 грн. 95 коп..

А всього загальний розмір спричиненої позивачці матеріальної шкоди склав - 342 354 грн. 26 коп.

Відповідно до ст.. 450 ЦК України ( в редакції 1963 року) та абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» громадяни діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення, зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 8047/9252 від 27.07.2000 року п.п. 4, 5, 6 від дій водія автомобіля Форд-фієста ОСОБА_1. не залежала технічна можливість попередити наїзд. У діях водія ОСОБА_1. не вбачається невиконання вимог ПДР України, які б знаходились у при чинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Дії водія автомобіля Урал -4320 ОСОБА_2. не відповідали вимогам п.п. 10.1, 13.3 ПДР України і знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП. Технічна можливість для водія ОСОБА_2. відвернути ДТП визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 і 13.3. ПДР України.

Даний висновок ніким не скасований.

Вищевказані   обставини   підтверджуються   також          матеріалами закритої кримінальної справи № 35-46, а саме : протоколом огляду місця ДТП та схемою до протоколу огляду місця ДТП, протоколами огляду транспортних засобів від 25.11.1994 року, фото-таблицями транспортних

засобів, протоколом відтворення обстановки і обставин ДТП та таблицею до нього, висновком транспортно-трасологічної експертизи.

Відповідно до ст.ст. 440, 440-1 ЦК України ( в редакції 1963 року) матеріальна та моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

В засіданні суду першої інстанції відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо відсутності вини водія ОСОБА_2. у скоєній ДТП. Тому суд вірно вирішив спір на підставі наявних по справі доказів.

Розмір відшкодування моральної шкоди судом визначено правильно, з врахуванням   обставин справи, ступеня і тяжкості страждань позивачки.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 грудня 20001 року не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «АТЕК» відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області   від 29 грудня 2001 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.