Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

                                                                                       Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.                                                                                    

                                                                                  Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                  У Х В А Л А 

                                                                          Іменем України

16 жовтня 2008 року                                                                   справа № 22-а-10747/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.07.2007 р., та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька нарахувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 01.01.2008 року.

            Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.    

  В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін  з наступних підстав.

            Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

            Позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у посвідченні НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., який набрав чинності  з 1.01.2007 р., ст. 111 було установлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

  22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни зокрема до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

            На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"  затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень.

            Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист інвалідів війни», керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду щодо необхідності задоволення позовних вимог.

                В іншій частині постанова місцевого суду сторонами не оскаржена, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишена без змін.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008  року у справі № 2-а-12200/08 за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька «визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання зробити нарахування доплати до пенсії за віком як дитині війни» - залишити без змін.

                Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: