Головуючий у 1 інстанції - Бабенко С.С.

                                                                               Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          П О С Т А Н О В А 

              Іменем України

07 жовтня 2008 року                                                         справа № 22-а-10357/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

14.04.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області у виплаті одноразової грошової допомоги за 2005-2007 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як інваліду війни в сумі 11010,60 грн. та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 800 грн.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 27 червня 2008 року позов було задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області недоотриману суму грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 3650,60 грн., та стягнуто з Дзержинського міського бюджету витрати на правову допомогу в розмірі 296 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необхідним задовольнити частково, а судове рішення таким, що підлягає зміні, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 1 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», мінімальна пенсія за віком станом на квітень 2007 року встановлена в розмірі 406 грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток. 

Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області: у 2005 р. - 400 грн., у 2006 р. - 400 грн., у 2007 році - 450 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

З огляду на те, що ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної допомоги до 05 травня учаснику бойових дій за 2005 та 2006 роки. За таких обставин твердження суду першої інстанції про невідповідність зазначених норм є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

За відсутності визнання таких законів про бюджет неконституційними у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати дії відповідача протиправними, бо відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом  2007 року в розмірі 450 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі  4100, 60 грн. (410,06 х 10) згідно  ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни 1 групи за 2007 роки у розмірі 4100,60 - 450 = 3650,60 гривень.

Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, задовольнивши позов в частині стягнення з Дзержинського міського бюджету на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 296 гривень.

Так, згідно ч.1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. У відповідності до п.1 ч.3 ст. 87 КАС України такі витрати входять до складу судових витрат і присуджуються стороні, на користь якої постановлене рішення з іншої сторони.

Відповідно до довідки, позивач сплатив адвокату ОСОБА_2 (а.с. 14-15), який представляв його у судовому засіданні по справі, в якій ухвалювалось судове рішення, 800 гривень відповідно до укладеного між ними договору про надання юридичних послуг (а.с. 15). Документ, наданий адвокатом, судова колегія визнає як документальне підтвердження понесених витрат.

Разом з тим, ч.3 ст. 90 КАС України передбачений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590. Зокрема, згідно з підпунктом 2 пункту 1 Додатку до вказаної Постанови КМУ, витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Статтею 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” з 01 січня 2008 року до 01 квітня 2008 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 515 гривен, а з 01.04.2008 року  (і на день постановлення рішення в справі) - 525 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Кодексу законів України про працю для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). Згідно ч.1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто повним робочим днем вважається день тривалістю 8 годин.

Як вбачається з матеріалів цієї адміністративної справи, судове засідання відбулося 27.06.2008 року та тривало з 09:05:30 до 11:13:07 - 2 години 8 хвилин (а.с. 28-29).

Таким чином, витрати на правову допомогу, які повинні компенсуватися позивачеві за рахунок місцевого бюджету, складуть 7 гривень за наступним розрахунком:

525 грн. х (2 + 8/60) год. : 8 год. = 140 х 5% = 7 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 296 гривень, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. В іншій частині, тобто стягнення недоотриманої частини допомоги за 2007 рік судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1-3  ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202,  п. 1-3 ч.1 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 27 червня 2008 року у справі № 2-а-96/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області «про стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня» в частині стягнення з Дзержинського міського бюджету на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 296 гривень - змінити.

В третьому абзаці резолютивної части постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 27 червня 2008 року у справі № 2-а-96/08 - слова «… в розмірі 296 (двісті дев'яносто шість) грн.» замінити на «… в розмірі семи гривень».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: