Справа № 1316/3846/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 11/783/452/13 Доповідач: Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Березюка О.Г., Пешкова М.І.
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2013 року, -
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, раніше судимого: 14 вересня 2011 року Галицьким районним судом м. Львова за ст.ст. 289 ч.1, 75, 76 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком один рік та покладенням відповідних обов'язків,
засуджено за ст. 355 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2011 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання - три роки один місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у виді взяття під варту залишено без зміни.
Строк відбуття покарання обчислюється з 20 серпня 2012 року.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 вчинив примушування потерпілого ОСОБА_2 до виконання цивільно-правових зобов'язань поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилось в тому, що ОСОБА_1 19 серпня 2012 року близько 21 год. в с. Відники Пустомитівського району Львівської області, поблизу зупинки громадського транспорту, зустрів потерпілого ОСОБА_2, який був на транспортному засобі марки "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_1. Оскільки останній не повертав належні ОСОБА_1 мотоцикл марки "Іж Планета 4", електричну дриль та мобільний телефон марки "Нокіа 1616", наніс декілька ударів кулаками в обличчя потерпілого, від яких останній впав на землю. Піднявшись, потерпілий ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 з метою та гарантією повернення згаданих речей віддати на зберігання транспортний засіб з технічним паспортом. Після чого ОСОБА_1 з допомогою потерпілого ОСОБА_2 завів зазначений автомобіль та покинув місце події. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 отримав черепно-мозкову травму у вигляді синця на обличчі зліва з переломом внутрішньої стінки орбіти та струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що рішення суду є несправедливим, оскільки в процесі судового слідства були допущені істотні порушення вимог КПК України.
Просить скасувати вирок районного суду та прийняти законне рішення.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції покликається на те, що вирок суду є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи; істотним порушенням кримінально-процесуального закону; невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Зазначає, що враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, характер завданої злочином шкоди, проаналізувавши зібрані по справі докази, прокурор в судових дебатах просив суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 289 ч.3 КК України та призначити йому міру покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна; ст. 357 КК України - три роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, та згідно ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначити остаточне покарання у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
А тому вважає, що судом незаконно перекваліфіковано дії ОСОБА_1 на ст. 355 ч.3 КК України, а при призначенні покарання ОСОБА_1 не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, не взято до уваги те, що ним було вчинено злочин під час випробувального терміну, за злочин, передбачений ст. 289 ч.1 КК України, при цьому, не зробивши належних висновків.
Також наголошує, що слід врахувати те, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд застосував положення ст. 69 КК України, посилаючись на обставини, що пом'якшують покарання, однак при цьому не зазначив, як саме ці обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Просить вирок районного суду скасувати та скерувати кримінальну справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора та заперечення апеляції засудженого ОСОБА_1, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечив апеляцію прокурора, змінив апеляційні вимоги та просить пом'якшити призначене покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.
Як вбачається зі змісту апеляцій, засуджений ОСОБА_1 оспорює міру призначеного покарання у зв'язку із суворістю, а прокурор, не наводячи мотивів, не згідний з перекваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1 з ст.ст. 289 ч.3, 357 ч.3 КК України на ст. 355 ч.3 КК України та, відповідно, мірою призначеного покарання у зв'язку із м'якістю.
Щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 355 ч.3 КК України, то колегія суддів приходить до висновку, що районний суд, оцінивши зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази, вірно перекваліфікував його дії з ст.ст. 289 ч.3, 357 ч.3 КК України виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні дав логічні та послідовні показання про те, що 19 серпня 2012 року близько 21 год. він їхав у маршрутному таксі і в с. Відники Пустомитівського району Львівської області, поблизу зупинки громадського транспорту, побачив знайомого близько 4-5 років ОСОБА_2, який був на транспортному засобі марки "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_1. Вийшовши з маршрутного таксі, побачив як ОСОБА_2 заїхав на вказаному автомобілі за зупинку громадського транспорту. Зазначив, що ОСОБА_2 не повертав йому мотоцикл марки "Іж Планета 4", який він купив у сусіда потерпілого та зберігав у ОСОБА_2, електричну дриль та мобільний телефон і з метою ухилення від повернення вказаних речей, останній уникав з ним зустрічей і не відповідав на дзвінки. Підійшовши до ОСОБА_2, який стояв біля вказаного автомобіля за зупинкою громадського транспорту, він запитав коли потерпілий поверне належні йому речі, на що потерпілий повідомив, що вказані речі віддасть. Після цього він двічі вдарив кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_2, який його постійно обманював, і останній впав на землю, а піднявшись сказав, що з метою та гарантією повернення належних речей, він дає на зберігання транспортний засіб з технічним паспортом. Він - ОСОБА_1 погодився, взяв технічний паспорт на автомобіль, сів у транспортний засіб марки "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_1, який потерпілий допоміг завести, та поїхав до місця свого проживання. Після чого на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, припаркував даний автомобіль, а ключі та технічний паспорт залишив у будинку за місцем проживання, а 20 серпня 2012 року був затриманий працівниками міліції.
Аналогічні показання в судовому засіданні дав і потерпілий ОСОБА_2, який, крім цього зазначив, що вигадав про те, що ОСОБА_1 насильно забрав належний йому транспортний засіб з технічним паспортом, оскільки не хотів погано виглядати в очах однолітків та матері, розуміючи, що остання буде сварити за автомобіль, оскільки половину коштів на придбання такого, давала вона. Також наголосив, що не мав наміру віддавати належні ОСОБА_1 речі, які, крім мобільного телефону, у нього були відсутні, а тому вважав, що після повідомлення про вказані обставини працівникам міліції, ОСОБА_1 не буде в нього їх вимагати. Однак, в суді він зрозумів наслідки своїх неправдивих показань, даних на досудовому слідстві.
З висновку експерта №333/12 від 30 серпня 2012 року вбачається, що у ОСОБА_2 виявлено черепно-мозкову травму у вигляді синця на обличчі зліва з переломом внутрішньої стінки орбіти та струсу головного мозку, які могли утворитись 19 серпня 2012 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я (а.с.79).
Крім цього, на думку колегії суддів, судом І інстанції дана належна оцінка протоколу огляду місця події з фототаблицею від 20 серпня 2012 року (а.с.8-13) та показанням свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні (а.с.199, 199 зв.), якими встановлено, що транспортний засіб марки "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_1, ОСОБА_1 залишив без пошкоджень на зберіганні на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, і дане місцезнаходження є видимим для сторонніх осіб за межами вказаного будинковолодіння та відсутні обставини приховування автомобіля.
Таким чином, на думку колегії судді, суд?Tінстанції прийшов до вірного переконання, що в судовому засіданні не здобуто і досудовим слідством не представлено доказів про те, що в ОСОБА_1 був умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого та незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.
Щодо призначеного покарання за ст. 355 ч.3 КК України, то колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особу винного, який повністю визнав свою вину у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, виховується без належної батьківської опіки, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, та враховуючи наведені та визнані судом І інстанції обставини такими, що пом'якшують покарання, а також обтяжуючу покарання обставину як наявність судимості та вчинення злочину під час іспитового строку, підставно застосував ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, однак у виді позбавлення волі.
Отже, колегія суддів вважає, що остаточне покарання ОСОБА_1 визначено відповідно до вимог ст.ст. 65, 71 КК України, є необхідне та достатнє для його виправлення і не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду І інстанції.
Окрім цього, колегія суддів при перевірці даної справи не виявила істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду І інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
ухвалила:
вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції апеляції - без задоволення.
Судді:
Галапац І.І. Березюк О.Г. Пешков М.І.