Головуючий у 1 інстанції - Єрмаков Ю.В.

                                                                                 Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                  Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                        УХВАЛА

                Іменем України

21 жовтня 2008 року                                                                  справа № 22-а-11591/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

            31.07.2008 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 29 серпня 2008 року у справі № 2-а-220/08 позов задоволено.

            Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 2 групи та перебуває на обліку у відповідача, тому у відповідності до ч.5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

              В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скаргою. Представник відповідача до апеляційного суду не з`явилися.

              Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

           Фактично позивач отримав від відповідача в 2008 році - 400 грн.

Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 року.

               Крім того, згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Станом на 01.04.2008 року мінімальний розмір пенсії за віком становив 481 гривню.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2008 року в розмірі 400 гривень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», а не згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною.

            Відповідно до ст. 3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

             Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 29 серпня 2008 року у справі № 2-а-220/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області «про стягнення недоотриманої допомоги до 5 травня» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: