Справа № 169/310/13-к

Провадження № 1-кп/169/39/13

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року                                                                       смт.Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді                     Тітівалова Р.К.,

при секретарі                               Веремчук Л.Ю.,

з участю:

          прокурора                                        Книш В.В.,

          потерпілої                                        ОСОБА_1,

          захисника обвинуваченого                    ОСОБА_2,

          обвинуваченого                              ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013020200000085 про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, громадянина України, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що в період з 22 по 23 годину 01 березня 2013 року на ґрунті особистих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді смерті ОСОБА_4, хоча повинен був і міг їх передбачити, у той момент, коли ОСОБА_4 стояв на краю площадки ганку сільського клубу в с. Перевали Турійського району Волинської області спиною до сходів, умисно наніс йому удар кулаком в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 впав зі сходів з прискоренням і вдарився потиличною частиною голови у вкриту льодом поверхню землі, після чого з метою спричинити останньому фізичний біль наніс ще три удари кулаками по голові.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді зламу кісток склепіння та основи черепа з забоєм головного мозку з крововиливами під м’яку та тверду мозкові оболонки, саден, синців обличчя, забійної рани лівого ліктя, з яких відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 27 від 12 квітня 2013 року садна та синці відносяться до легких тілесних ушкоджень і утворилися внаслідок ударів кулаками, забійна рана – до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а злам кісток та основи черепа з забоєм головного мозку – до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і в даному випадку утворилися внаслідок падіння ОСОБА_4 з висоти власного зросту з попередньо наданим прискоренням та призвели до смерті останнього.

Такі дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 03 березня 2013 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і 18 квітня 2013 року – про зміну підозри з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.

Слідчим 18 квітня 2013 року складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, який того ж числа затверджено прокурором та надіслано до суду.

30 квітня 2013 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні укладено угоду про примирення, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, визнає повністю і щиро розкаюється у вчиненому; сторони узгодили, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, призначається у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію; обвинувачений ОСОБА_3 погоджується з таким видом і мірою покарання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Вказану угоду про примирення у даному підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 подала суду на затвердження.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні просили затвердити укладену між ним і потерпілою ОСОБА_1 угоду про примирення.

Прокурор не заперечував проти затвердження укладеної між обвинуваченим і потерпілою угоди про примирення.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального кодексу України та закону, суд приходить до висновку, що угода може бути затверджена з таких мотивів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про примирення укладено після повідомлення ОСОБА_3 про підозру, заподіяна злочином майнова і моральна шкода потерпілій відшкодована в повному обсязі і будь-яких претензій майнового характеру потерпіла до обвинуваченого не має, узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки передбачене санкцією ч. 1 ст. 119 КК України, домовленість сторін щодо звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладенням на нього у зв’язку з цим виконання певних обов’язків цілком узгоджується з положеннями ст.ст. 75, 76 КК України, зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Також судом з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Під час судового засідання з'ясовано у потерпілої, що вона цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим відсутні чи останній не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов’язання, судом встановлено не було, що підтвердили і не заперечували у судовому засіданні і сторони угоди.

Умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення є правильною і підпадає під категорію злочинів, щодо яких передбачена можливість укладення угоди про примирення.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення узгодженого сторонами покарання із звільненням від його відбування з випробуванням.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3, у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 374, 377, 468, 469, 471, 473-475, 534 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 30 квітня 2013 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013020200000085.

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3, у вигляді тримання під вартою скасувати та звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Головуючий