Справа № 689/277/13-ц

Провадження № 2/689/105/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.04.2013 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Соловйова А. В. ,

при секретарі Цмикайло Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці цивільну справу

за позовом ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача ОСОБА_3, м. Хмельницький

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баранівська сільська рада, с. Баранівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область,

про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ЯИ№120703 від 22.04.2010 р., зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011076500016 від 10.02.2010 р., -

встановив:

ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баранівська сільська рада, про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ЯИ№120703 від 22.04.2010 р., зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011076500016 від 10.02.2010 р., виданим на земельну ділянку площею 0,25 га у АДРЕСА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час розгляду Ярмолинецьким районним судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов'язання Баранівської сільської ради розглянути питання про передачу земельної ділянки площею 0,0784 га в АДРЕСА_2 у власність без погодження суміжного землекористувача та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з аналогічними вимогами, з'ясувалось, що частина спірної земельної ділянки (приблизно 4-5 сотих) була включена до наданої ОСОБА_3 у відповідності до оскаржуваного державного акту земельної ділянки площею 0,25 га. Посилається на підробку підпису позивача в акті погодження меж земельної ділянки, що підтверджено висновком спеціаліста НДЕКЦ від 03.01.2012 р.. Спірна земельна ділянка площею приблизно 4-5 сотих була повернута позивачу рішенням зборів колгоспу «Вперед» від 09.02.1990 р., оформленим протоколом №1 та рішенням Баранівської сільської ради №3 від 23.11.2012 р.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю, просили його задоволити із зазначених у ньому та у поясненнях від 18.03.2013 р. мотивів.

Відповідач та представник відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у запереченні. Посилаються на те, що рішенням Баранівської сільської ради №1 від 21.10.1994 р. батьку відповідача - ОСОБА_6 було передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га по АДРЕСА_2. Відповідач у 2002 р. оформила право власності в порядку спадкування, зокрема, на будівлі, розташовані на цій земельній ділянці та набула в користування земельну ділянку площею 0,33 га, у т.ч. 0,25 га - для обслуговування будівель та 0,0784 га для ведення особистого підсобного господарства. Позивач набула право власності на суміжну земельну ділянку пізніше, ніж відповідач, а відтак оскаржуваним державним актом її права не порушувались, вона не мала права погоджувати межі землекористування. Відсутність погодження меж не вважають підставою для відмови у видачі державного акту. Стверджують, що рішення Баранівської сільської ради №4 від 26.01.2010 р., на підставі якого було видано оскаржуваний державний акт, ніким не оскаржувалось.

Представник третьої особи в ході судового розгляду змінював своє відношення до позову, посилався на сформовану практику оформлення землекористування.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності до протоколу №1 загальних зборів членів колгоспу «Вперед» с. Баранівка від 09.02.1990 р. було вирішено повернути ОСОБА_7 7 сот. землі від присадибного участку ОСОБА_6, які вона раніше тримала. Зазначене рішення не було виконано, що підтверджується рішенням Ярмолинецького районного суду від 30.03.2012 р. у справі №2-567/11 (а.с. 87), яке набрало законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 31.05.2012 р. та не спростовувалось сторонами в судових засіданнях.

ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., є матір'ю ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 08.06.1953 р.. ОСОБА_2 отримала у спадщину належні спадкодавцю земельні ділянки, у т.ч. ті, які межують із земельною ділянкою відповідача по межі А-Г площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 (відповідно до Державного акту ЯЗ№075130 від 16.12.2008 р.); площею 0,2174 га у АДРЕСА_3 для ведення особистого селянського господарства (відповідно до Державного акту ЯЗ№075131 від 16.12.2008 р.), що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 03.03.2010 р.

Доказів набуття у власність чи користування спірною частиною земельної ділянки позивачем суду надано не було. Вимог про визнання речового права на таку частину земельної ділянки не заявлялось.

ОСОБА_6 з 1991 р. по 1995 р. належала земельна ділянка загальною площею 0,60 га, яка, рішенням Баранівської сільської ради №1 від 21.10.1994 р. була передана йому у власність (у т.ч. 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,35 га - для ведення селянського господарства), що підтверджується листом Баранівської сільської ради №384 від 11.10.2011 р.. Вказане рішення не оскаржувалось, доказів зворотнього суду не надано.

ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом АЕК№926567 від 29.07.2002 р. успадкувала, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2. Земельна ділянка площею 0,25 га до спадкового майна не увійшла, оскільки право власності спадкодавця на неї оформлене не було.

У відповідності до пп. «г» п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 01.01.2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством. Згідно із п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 р. в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі не лише цим громадянам, але й їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

У відповідності до Державного акту на право власності на землю серія ЯИ№120703 від 22.04.2010 р., зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011076500016 від 10.02.2010 р., ОСОБА_3 було надано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га у АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Державний акт виданий на підставі рішення сесії Баранівської сільської ради №4 від 26.01.2010 р.. Зазначене рішення не оскаржувалось, недійсним не визнавалось, що не заперечувалось сторонами.

У відповідності до плану меж цієї земельної ділянки кадастровий №6825881200:01:003:0031, по межі В-Г надана відповідачу земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивача.

З відміток на державних актах на право власності на земельні ділянки ОСОБА_7 виданих 16.12.2008 р. з відміткою про перехід права власності на них до спадкоємця - ОСОБА_2 03.03.2010 р. вбачається, що по межах А-Б та А-Г (що відповідають межі В-Г на державному акті відповідача) суміжним землекористувачем визначено ОСОБА_8

Відтак, межі суміжних земельних ділянок були погоджені спадкодавцями сторін, правильність їх встановлення не оскаржувались ними і ці межі не змінювались на дату видачі оскаржуваного державного акта.

Зазначеним спростовується посилання позивача на входження до земельної ділянки, право на яку посвідчено оскаржуваним державним актом, неконкретизованих 4-5 сотих. Не було доведено у встановленому порядку належними доказами і факт порушення цим прав позивача, оскільки належних доказів прав позивача на цю земельну ділянку суду надано не було. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Посилання позивача на те, що рішенням сесії Баранівської сільської ради №3 від 23.11.2012 р. «Про заяву гр. ОСОБА_2», позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку 0,07 га у АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства, тривання судових земельних спорів між сторонами не заслуговують на увагу як такі, що не стосуються суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ярмолинецького районного суду від 30.03.2012 р. у справі №2-567/11 ОСОБА_2 було відмовлено у зустрічному позові до ОСОБА_3 та Баранівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Баранівської сільської ради №5 від 18.03.2011 р. про відмову ОСОБА_2 у задоволенні її заяви про надання земельної ділянки площею 0,0784 га та зобов'язання Баранівської сільської ради передати таку земельну ділянку у власність ОСОБА_2. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 31.05.2012 р. у зв'язку із відмовою ОСОБА_2 від зустрічного позову, в цій частині рішення Ярмолинецького районного суду було скасовано і провадження у справі закрите.

Постановою Ярмолинецького районного суду від 06.06.2012 р. у справі №2-а/2221/45/12 був задоволений адміністративний позов ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано рішення Баранівської сільської ради №5 від 18.03.2011 р. про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо надання їй у власність земельної ділянки площею 0,07 га по АДРЕСА_3, зобов'язано Баранівську сільську раду розглянути питання про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2. Постанова набрала законної сили 18.06.2012 р. згідно із відміткою суду. Однак, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 р. вказану постанову від 06.06.2012 р. було скасовано і у позові ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 р. №К/800/4979/13 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали вказаної справи з Ярмолинецького районного суду.

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 22.02.2013 р. у справі №2/689/44/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Баранівської сільської ради позов було задоволено частково, визнано незаконним і скасовано рішення Баранівської сільської ради №3 від 23.11.2012 р. про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0784 га у АДРЕСА_2; визнано незаконним та скасовано рішення Баранівської сільської ради №4 від 23.11.2012 р. про відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки, а в частині вимог про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,35 га за тією ж адресою в порядку спадкування відмовлено. Рішення не набрало законної сили.

Проте, як визнали сторони та третя особа в судових засіданнях, зазначені судові рішення не стосуються спірної частини земельної ділянки, право на яку посвідчено оскаржуваним державним актом, а стосуються іншої земельної ділянки площею 0,0784 га, яка з іншої сторони межує із земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Позивач посилається на те, що у відповідності до висновку спеціаліста НДЕКЦ УМВС України у Хмельницькій області №1 від 03.01.2012 р. підпис в графі «Представники суміжних землекористувачів» навпроти прізвища ОСОБА_2 в акті встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки 0,25 га АДРЕСА_2 від 28.05.2009 р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Згідно із п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43, в редакції, чинній на дату складання зазначеного акту узгодження меж та видачі державного акту, державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення зокрема сільської ради. Відповідно до п. 1.13, складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

П. 1.16 зазначеної інструкції визначає склад технічної документації, яка включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації зокрема про передачу у власність земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем. Акт узгодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами у складі технічної документації не передбачений, у зв'язку із чим стверджувана обставина про підробку підпису на такому акті не впливає на законність видачі державного акту про право власності на земельну ділянку. При цьому, згідно із п. 2.3 інструкції, межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

При цьому, сам факт стверджуваного не підписання позивачем акту встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки не породжують у позивача прав на таку земельну ділянку чи її частину. З матеріалів технічної документації вбачається, що вибір земельної ділянки не проводився на підставі п. 1 Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №427 від 31.03.2004 р..

Посилання представника позивача на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, не приймається до уваги враховуючи, що таке посилання було здійснено під час розгляду справи по суті, підстави позову позивачем у встановленому ч. 2 ст. 31 ЦПК України порядку не змінювались, а позивач не позбавлений права за наявності передбачених законом підстав у встановленому порядку звернутись до суду із вимогами, що випливають з такої підстави.

Стосовно клопотання про постановлення окремої ухвали з підстав бездіяльності правоохоронних органів у розслідуванні факту підробки підпису на акті узгодження меж за заявою позивача, то позивач не позбавлений права у порядку, передбаченому ст. ст. 303, 304 КПК України оскаржити таку бездіяльність до слідчого судді, а дослідження обставин правомірності рішень органів досудового слідства, причин та умов стверджуваних порушень виходить за межі предмету спору по цій справі. У зв'язку із наведеним, підстави, передбачені у ст. 211 ЦПК України для використання судом свого права постановити окрему ухвалу не вбачаються. При цьому, суд приймає до уваги твердження представника позивача, що така поведінка правоохоронних органів є предметом судового розгляду по іншій справі.

Керуючись ст. ст. 10, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

У позові відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького

райсуду А. В. Соловйов