Справа № 344/6382/13-ц

Провадження № 2/344/3573/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

при секретарі Кубацькій І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Єдиний розрахунковий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг, які надані ним оскільки їх отримує.

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р., №212-Х, позивача визначено виконавцем послуг з 01.11.2011р.: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Керуючись рішенням №212-Х від 02.06.2011р. КП «Єдиний розрахунковий центр» після прийняття будинку АДРЕСА_1, на баланс (01.04.2012р.) почав виконувати послуги відповідно до структури періодичності та строків їх надання затвердженої рішенням сесії Івано-Франківської міської ради №383-14 від 15.09.2011р. зі змінами та доповненнями.

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснив публікацію даного договору в офіційному виданні «Західний кур'єр» від ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, крім цього відкрив особовий рахунок № НОМЕР_1 та неодноразово направляв на адресу відповідача претензії про несплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у яких роз'яснено суть укладення договору.

Протягом періоду з 01.04.2012р. по квітень 2013р., актів-претензій з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідача не надходило.

Крім цього, підтвердження договірних правовідносин між сторонами знаходить своє місце і в листах-зверненнях відповідача та відповідях на них від позивача, в яких останній чітко зазначає виникнення договірних правовідносин та неодноразово надсилає для підписання договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Оскільки сторони тривалий час виконують конклюдентні дії, а саме: КП «Єдиний розрахунковий центр» виконує свої обов'язки , визначені законодавством України стосовно житлово-комунальних послуг і надає споживачам послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а ОСОБА_1 отримує ці послуги, не відмовився від їх надання, тому позивач вважає, що між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і тому просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача - Жиляк М.Д. позов підтримав посилаючись на викладені в ньому обставини, крім цього суду пояснив, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій цілком відповідає типовому договору затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. №529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, покликаючись на письмово викладені заперечення та зауважив, що типовий договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України цілком відрізняється від запропонованого позивачем договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р., №212-Х, позивача визначено виконавцем послуг з 01.11.2011р.: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд. (а.с.40)

Будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживає відповідач ОСОБА_1 та який є його співвласником, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) (а.с.41).

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснив публікацію суті житлово-комунальної реформи та даного договору в офіційному виданні «Західний кур'єр» від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-10) та на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно зі ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В судовому засіданні відповідачем не було надано суду підтверджуючих доказів того, що він відмовився від отримання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, подавши відповідну заяву до позивача.

Так як відповідач таких дій не вчиняв, а продовжував отримувати вказані послуги, такі дії відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, продовжують цивільні права та обов'язки сторін.

Тобто можна вважати, що відповідач з моменту взяття будинку позивачем в управління отримує від нього послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто сторони знаходяться у фактичних договірних відносинах. Отже, обидві сторони у цих відносинах мають певні права та обов'язки, а саме, позивач зобов'язаний надавати споживачеві вказані послуги, а відповідач зобов'язаний сплачувати кошти за отримані послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV.

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 та підпунктом 3п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти Договір на виконавців житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового Договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач отримує житлово-комунальні послуги, тобто є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 -IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

П. 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 -IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19 -21 Закону № 1875 -IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з позовною заявою до суду позивачем був наданий договір «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», підготовлений КП «Єдиний розрахунковий центр» (а.с.42-46).

Дослідивши вищевказаний договір, суд приходить до висновку, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 -IV від 24 червня 2004 року.

Разом з тим, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладення договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, враховуючи вищезазначені положення закону, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання договору укладеним, що також відповідає принципу публічності цивільного процесуального права.

Керуючись ст.ст. 12-15, 322, 382, 630, 634, 640, 643 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 «Правил користування приміщеннями у житлових будинках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. № 45, Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009р. «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_1 з 01.04.2012р. на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Стягнути з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять)грн. 70 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий - суддя Хоростіль Р.В.

Повне рішення складено 13.05.2013р.