Справа № 344/2268/13-ц

Провадження № 2/344/2719/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача Ребрик А.М., представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстім», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року в сумі 15 298 808 грн. 64 коп. шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки згідно договорів іпотеки за реєстровим №5086 від 28.12.2006 року, №14 від 05.01.2007 року, №1421 від 23.03.2007 року, №1424 від 23.03.2007 року, №1815 від 16.07.2009 року.

Ухвалами суду від 20 квітня 2011 року (а.с.244 т.1) та від 07 листопада 2011 року (а.с.78 т.2) позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстім», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат залишено без розгляду в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстім» та ОСОБА_6 за заявою позивача.

В процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року в сумі 21 844 465 грн. 74 коп., посилаючись на те, що згідно кредитного договору №11105713000 від 28.12.2006 року ТзОВ «Екстім» отримало в позивача кредит в розмірі 2 130 797 швейцарських франків, що еквівалентно 8 817 894 грн. 27 коп., строком до 27.12.2011 року зі сплатою 8,49% річних та зобов'язалося виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Згідно кредитного договору №11131378000 від 23.03.2007 року ТзОВ «Екстім» отримало в позивача кредит в розмірі 428036 швейцарських франків, що еквівалентно 1 782 537 грн. 09 коп., строком до 05.12.2011 року зі сплатою 8,49% річних та зобов'язалося виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 10.01.2011 року за ТзОВ «Екстім» наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями у сумі 21 844 465 грн. 74 коп., а саме: за кредитним договором №11105713000 від 28.12.2006 року в сумі 17 974 650 грн. 52 коп., з яких: 13 841 563 грн. 02 коп. - прострочений основний борг; 3 382 702 грн. 63 коп. - прострочені відсотки, 750 384 грн. 87 коп. - пеня; за кредитним договором №11131378000 від 23.03.2007 року заборгованість в сумі 3 869 815 грн. 22 коп., з яких: 2 965 869 грн. 77 коп. - прострочений основний борг; 735 876 грн. 54 коп. - прострочені відсотки, 168 068 грн. 91 коп. - пеня. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як поручителі згідно договорів поруки, відповідають по зобов'язаннях за вищезазначеними кредитними договорами перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник ТзОВ «Екстім».

Даний позов був розглянутий судом першої інстанції та ухвалено відповідне рішення.

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.12.2011 року позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення в користь ПАТ «Укрсиббанк» в солідарному порядку заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року в сумі 21 844 465 грн. 74 коп., було задоволено (а.с.132-133 т.2). Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 21 844 465 грн. 74 коп. заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року укладеними між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Екстім», а також стягнено судові витрати: 1700 грн.судового збору та 120 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.05.2012 року було скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 13.12.2011 року в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року, та ухвалено нове рішення (а.с.204-209 т.2). Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 21 844 465 грн. 74 коп. заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року на підставі договорів поруки №11105713000/1-П від 28.12.2006 року та №11131378000/1-П від 23.03.2007 року. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 21 844 465 грн. 74 коп. заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року на підставі договорів поруки №11105713000/2-П від 28.12.2006 року та №11131378000/2-П від 23.03.2007 року. В решті рішення суду залишено без змін.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_5 не оскаржувались.

Відповідач 1 ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 13.12.2011 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.05.2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 13.12.2011 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.05.2012 року в частині позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Івано-Франківського міського суду.

Представник позивача вимоги позову, в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 21 844 465 грн. 74 коп. заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року на підставі договорів поруки №11105713000/1-П від 28.12.2006 року та №11131378000/1-П від 23.03.2007 року, підтримав повністю, просив позов в цій частині вимог задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_4 з підстав зазначених в запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

28 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстім» укладено кредитний договір №11105713000 (а.с. 9-14 т.1), за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 2 130 797 швейцарських франків, що еквівалентно 8 817 894 грн. 27 коп. за курсом на день укладання договору, та зобов'язався погасити кредит до 27.12.2011 року (п.1.2.2 даного договору). Умовами п. 1.3.1. кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 8,49% річних.

23 березня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", в подальшому назву якого змінено на ПАТ "УкрСиббанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстім" укладено кредитний договір №11131378000 (а.с. 61-66 т.1), за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 428 036 швейцарських франків, що еквівалентно 1 782 537 грн. 09 коп. за курсом на день укладення договору, та зобов'язався погасити кредит до 05.12.2011 року (п.1.2.2). Умовами п. 1.3.1. кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 8,49% річних..

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Не зважаючи на взяті на себе за кредитними договорами зобов'язання ТзОВ "Екстім" належно їх не виконувало, що підтверджується розрахунками заборгованості за кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року (а.с.20-28, 197-199т.2, 97-101 т.2) та №11131378000 від 23.03.2007 року (а.с.72-78,203-208 т.1, 85-89 т.2). Так, позивачем станом на 10.01.2011 року проведено розрахунок заборгованості за даними кредитними договорами №11105713000 від 28.12.2006 року та №11131378000 від 23.03.2007 року, відповідно до яких нараховано всю суму заборгованості ТзОВ "Екстім" перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 21 844 465 грн. 74 коп., а саме: за кредитним договором №11105713000 від 28.12.2006 року в сумі 17 974 650 грн. 52 коп., з яких: 13 841 563 грн. 02 коп. - прострочений основний борг; 3 382 702 грн. 63 коп. - прострочені відсотки, 750 384 грн. 87 коп. - пеня; за кредитним договором №11131378000 від 23.03.2007 року заборгованість в сумі 3 869 815 грн. 22 коп., з яких: 2 965 869 грн. 77 коп. - прострочений основний борг; 735 876 грн. 54 коп. - прострочені відсотки, 168 068 грн. 91 коп. - пеня.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В забезпечення виконання кредитного договору №11105713000 від 28.12.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 28.12.2006 року укладено договір поруки №11105713000/1-П (а.с. 35-36 т.1), а також в забезпечення належного виконання кредитного договору №11131378000 від 23.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 23.03.2007 року укладено договір поруки №11131378000/1-П (а.с. 85-86 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. вказаних договорів поруки поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ТзОВ "Екстім" зобов'язань, які виникають з умов кредитного договору, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У зв'язку з наведеним, поручителі за вимогою банку повинні нести солідарну відповідальність.

В силу дії ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Положеннями ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення з позовом до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, як фінансового поручителя.

Однак, суд звертає увагу на те, що п.2.1 договору поруки від 28.12.2006 року та 23.03.2007 року було передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Однак, як стверджує відповідач, в порушення такої двохсторонньої домовленості, позивач збільшив відсоткову ставку річних без згоди поручителя, і суд погоджується з такими доводами виходячи з наступного.

16.07.2009 року до кредитного договору №11105713000 від 28.12.2006 року, укладеного між позивачем та позичальником ТзОВ «Екстім» було внесено зміни до п.2.1 договору, а саме прийнято в забезпечення зобов'язань позичальника заставу нерухомого майна та зобов'язано оформити на протязі 40 днів з моменту проведення реструктуризації, договір іпотеки нежитлового приміщення, а у випадку невиконання даної вимоги - підняття процентної ставки на 3%. (а.с.18 т.1). Аналогічні зміни були внесені і до кредитного договору №11131378000 від 23.03.2007 року (т.1 а.с.70).

Вимоги даної умови щодо 40-денного укладення договору іпотеки виконано не було, що підтверджується представником позивача, а тому банк збільшив процентну ставку на 3%. Дана обставина нічим не спростована.

16.07.2009 року до договору поруки №11105713000/1-П від 28.12.2006 року (а.с.37 т.1) та до договору поруки №11131378000 від 23.03.2007р. (а.с.87 т.1), укладеного між позивачем та відповідачем, було внесено зміни до договорів поруки, а саме збільшено еквівалент гривні до курсу НБУ, процентна ставка зазначена без змін - 8.49% річних (як було зазначено п.1.3.1 кредитного договору), доповнено новим п.5.11 про те, що сторони ознайомлені з умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в т.ч. стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу чи меншу сторону… (по тексту даного пункту).

Посилаючи саме на новий п.5.11 додаткової угоди №1 до договору поруки від 16.07.2009 року, представник позивача доводить його набуте право на збільшення в односторонньому порядку процентної ставки, в наслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Проте, суд такі доводи відхиляє, оскільки цією ж додатковою угодою №1 від 16.07.2009 року до договорів поруки від 28.12.2006 року та 23.03.2007р., обумовлено сторонами, що всі інші умови як кредитного договору, так і договору поруки залишаються без змін. Отже, п.2.1 договору поруки від 28.12.2006 року та 23.03.2007 року, яким було передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, був чинним та не змінений сторонами. А тому, суд приходить до висновку, що на момент збільшення процентної ставки на 3%, позивач зобов'язаний був укласти відповідні зміни до договорів фінансової поруки, укладених з ОСОБА_4

За вимогами ч.1 ст.559 ЦК України та п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. №5, припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що за договорами поруки від 28.12.2006 року №11105713000/1-П та від 23.03.2007 року №11131378000/1-П, порука є припиненою. А тому, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного, відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 11105713000 від 28.12.2006 року та № 11131378000 від 23.03.2007 року на підставі договорів поруки № 11105713000/1-ІІ від 28.12.2006 року та №11131378000/1-ІІ від 23.03.2007 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.