Справа № 383/114/13- ц

Провадження №2/383/81/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко В.В.

при секретарі - Зербул С.В.

з участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області - Балюра С.В., Лисогор А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судового засідання Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Бобринецької районної ради, Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, КСП "Україна" та Бобринецької районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділ Держземагентства у Бобринецькому районі, Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, про встановлення права на отримання земельної частки (паю), встановлення факту прийняття спадщини у вигляді права на отримання земельної частки та зобов'язання Бобринецьку раду прийняти рішення щодо виділення земель, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом про встановлення права на отримання земельної частки (паю), встановлення факту прийняття спадщини у вигляді права на отримання земельної частки та зобов'язання Бобринецьку раду прийняти рішення щодо виділення земель посилаючись на те, що її батьки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працювали у колгоспі з 1940 року, звідки й пішли на пенсію. Як пенсіонери колгоспу ім. Ворошилова, який було перейменовано в колгосп «Україна», а потім реформовано в КСП «Україна» вони залишались його членами та мали право на земельну частку (пай). Рішенням Новомиколаївської сільської ради № 8 від 24.03.1995 року землі, якими користувалося КСП «Україна» переданому цьому господарству у колективну власність, а 08.08.1996 року господарство отримало державний акт на право колективної власності на землю, а члени КСП, згідно списків отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Але її батькам у видачі сертифікатів було відмовлено з тих підстав, що вони на час паювання землі не проживали на території сільської ради. Не погоджуючись з тим, що її батьків не включили до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, був поданий позов до Бобринецького районного суду Кіровоградської області, який свої рішенням від 11.05.2000 року визнав право ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на земельну частку (пай) в складі земель ПСП «Степове» Бобринецького району. По справі були виписані виконавчі листи, за якими були отримані сертифікати на земельну частку (пай). 27.12.2000 року, через сім місяців, був поданий протест про скасування рішення, який постановою президії Кіровоградського обласного суду задоволений, а справу направлено на новий судовий розгляд. Але сертифікати на право на земельну частку (пай) залишилися у батьків на руках і скасовані не були. Після слухання справи за позовом її батьків Бобринецьким районним судом Кіровоградської області 21.02.2001 року прийнято рішення за яким знову визнано право її батьків на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Україна» Бобринецького району. 27.06.2001 року, через три місяці, постановою президії Кіровоградського обласного суду рішення було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. 26.11.2001 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за позовом її батьків було винесено рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено. В зв'язку зі станом здоров'я батьків на той час, які потребували постійного догляду з причини похилого віку в апеляційній інстанції дане рішення не оскаржувалося, а батьки виїхали на постійне місце проживання в м. Бобринець до свого сина, але заяву про вихід з членів господарства не подавали, рішення про виключення їх з членів колгоспу не приймалося.

На період отримання господарством державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель (1996 рік) вони залишились членами господарства та підтримували зв'язок у вигляді отримання послуг та допомоги від господарства. Тому вважає, що невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не позбавляє її права на земельну частку (пай). Після смерті її батька, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина, внаслідок чого 25.11.2009 року в Державній нотаріальній конторі м. Бобринець Кіровоградської області ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складалося з ? частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_8. Тому вважає, що після смерті її батька до її матері перейшло й право на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Україна» Бобринецького району, а після смерті її матері це право, як спадкоємиці за законом, повинно перейти до неї. Тому просить суд встановити право на отримання земельної частки (паю) ОСОБА_7 на земельну частку (пай) у складі земель КСП Україна» Бобринецького району Кіровоградської області. Встановити право на отримання земельної частки (паю) ОСОБА_8 у складі земель КСП «Україна» Бобринецького району Кіровоградської області. Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті своїх батьків, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у вигляді права на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Україна» Бобринецького району Кіровоградської області. Зобов'язати Бобринецьку районну раду прийняти рішення щодо виділення земель.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Після початку розгляду справи по суті подали заяву про збільшення позовних вимог, якою виклали вимоги в новій редакції та фактично змінили предмет та підстави позову, обґрунтовуючи її подання тим, що після залучення в якості співвідповідача Бобринецьку районну державну адміністрацію розгляд справи повинен початися спочатку. Однак суд в силу дії ст. 31 ЦПК України до розгляду її не прийняв, оскільки після залучення до участі в справі в якості співвідповідача Бобринецьку районну державну адміністрацію клопотань від останньої про розгляд справи спочатку на підставі ч.2 ст.33 ЦПК України не надходило, а зміна предмету та підстави позову, що передбачена ч.2 ст.31 ЦПК України, допускається лише до початку розгляду справи по суті. Після виходу головуючого судді з нарадчої кімнати, де розглядалась заява представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді, представник позивача ОСОБА_1 залишивши залу судового засідання, в яку більше не повернувся. Оскільки представник позивача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідних доказів на підтвердження поважності причин залишення залу суду чи неповернення до нього не надав, у зв'язку з чим суд визнає причину його неявки в судове засідання неповажною, що не перешкоджає продовженню судового розгляду справи, враховуючи також участь у справі іншого представника позивача - ОСОБА_2

Представник відповідача - Бобринецької районної ради в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі. Проти задоволення позову неодноразово надавав письмові заперечення, оскільки вважає Бобринецьку районну раду неналежним відповідачем по справі, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача - Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області проти задоволення позову заперечили з тих підстав, що позивачем недоведено членство її батьків у ПСП «Степове» чи КСП «Україна». Також посилаючись на незаконність видачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сертифікатів, що видані на підставі судових рішень, які скасовані та відсутність підстав для прийняття спадщини, просили в задоволенні позову відмовити.

Відповідач - Колективне сільськогосподарське підприємство «Україна» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не зареєстроване, відомості про правонаступництво відсутні (а.с.70).

Представник співвідповідача - Бобринецької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, до суду надав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивач спадщину не прийняла, її батьки на час розпаювання не мали статус членів КСП «Україна» через те, що виїхали на місце проживання в іншу місцевість. У зв'язку із змінами, внесеними в земельний кодекс України, питання розпорядження землями державної власності не відноситься до повноважень райдержадміністрації. Просили провести судове засідання без їх участі.

Представник третьої особи - відділу Держземагентства у Бобринецькому районі в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області про час та місце слухання справи повідомлене належним чином, про причини неявки представника суду не повідомлено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та документи, що оглядалися в судовому засіданні, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області померла ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Позивач ОСОБА_6 являється дочкою ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що встановлено рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2012 року по справі №1108/3939/12 (а.с.20).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2000 року по справі №2-421 визнано право ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на земельну частку (пай) в землях КСП «Україна» Бобринецького району і зобов'язано відділ земельних ресурсів Бобринецької райдержадміністрації видати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сертифікати на право на земельну частку (пай).

Після чого 16 серпня 2000 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видані сертифікати на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» Новомиколаївької сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.14,15).

Постановою президії Кіровоградського обласного суду від 27 грудня 2000 року по справі №44-ц-322 вказане рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2000 року скасоване, а справу повернуто на новий розгляд до того ж суду (а.с.8).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2001 року по справі №2-225 визнано право ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Україна» Бобринецького району і зобов'язано Новомиколаївську сільську раду передати із земель резерву земельні частки в розмірі земельного паю, а відділу земельних ресурсів Бобринецької райдержадміністрації видати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сертифікати на право на земельну частку (пай) по закінченні оренди (а.с.9).

Постановою президії Кіровоградського обласного суду від 27 червня 2001 року по справі №44-ц-198 рішенням Бобринецького районного суду від 21 лютого 2001 року скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд до того ж суду (а.с.10).

Отже, сертифікати на право на земельну частку (пай) КСП «Україна», копії яких містяться на аркушах справи 14, 15, видані на підставі судових рішень, що скасовані, у зв'язку з чим не є допустимим доказом (ст.59 ЦПК України) належності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Україна».

26 листопада 2001 року рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області по справі №2-885 позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права на земельну частку (пай) залишено без задоволення. Дане рішення в апеляційній інстанції позивачами не оскаржувалось та набрало законної сили (а.с.11). Згідно ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за життя не набули права на земельну частку (пай) в складі земель КСП «Україна», що підтверджується рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2001 року, яким залишено без задоволення позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права на земельну частку (пай) у складі земель, які знаходилися у колективній власності КСП «Україна» Бобринецького району. Зазначена обставина в силу дії ч.3 ст.61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ.

Неіснуюче право в силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини не входить та захисту не підлягає.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому, вимоги про встановлення права на отримання земельної частки (паю) у складі земель КСП «Україна» Бобринецького району за померлими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 3 ЦПК України, право вимоги в даному випадку не належить позивачу.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу він не заявив про відмову від неї.

З копії паспорта ОСОБА_6 вбачається, що вона прописана з 23 грудня 1976 року в с. Соколівське (а.с.6), а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли в м. Бобринець. Будь-яких доказів постійного проживання ОСОБА_6 разом з померлими батьками на час їх смерті, які б свідчили про прийняття нею спадщини, до суду надано не було.

У відповідності до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Строк прийняття спадщини позивачкою після покійних батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пропущений, спадщина позивачкою не прийнята.

Враховуючи обставини по справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позивачка не має права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, оскільки вона спадщину після покійних батьків не прийняла, а також враховуючи, що права на земельну частку (пай) не набули її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за життя.

Крім того, у випадку відкриття спадщини після 01 січня 2004 року необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство тобто діючий Цивільний кодекс України, яким не передбачено здійснення права на спадкування шляхом фактичного прийняття спадщини.

В даному випадку встановлення факту прийняття спадщини для позивача не впливає на виникнення у неї права на спадкування після смерті її батька та матері, смерть яких настала ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно. Для прийняття спадщини значення має встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини або звернення з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а не факт прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30.05.2008 р. №7 зазначив, що у випадку, коли постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України (2001 р.), держава є одним із суб'єктів права власності на землю, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст.84 вказаного Кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Повноваження районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності до розмежування, визначені п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України виключено на підставі Закону №5245-VI від 06.09.2012 року.

Враховуючи вимоги ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України (редакції Закону №5245-VI від 06.09.2012) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до п.4.32 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 року, головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

Отже, належним відповідачем за вимогою щодо виділення земель виходячи із спірних правовідносин сторін є Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області.

У зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні вимог про встановлення права на земельну частку (пай) померлим батькам та у встановленні факту прийняття спадщини після смерті батьків у вигляді права на земельну частку(пай) у складі земель КСП «Україна», суд відмовляє також у задоволенні вимоги про зобов'язання прийняти рішення про виділення земель до жодного з відповідачів, розгляд якої залежить від задоволення перших двох вимог.

На підставі вище викладеного, ст.ст. 16, ч.1 ст.14, 1218, 1268-1270 ЦК України, ст.80, ч.4 ст.122 ЗК України та керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 31,33, 57-60, ч.3 ст.61, 169, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Бобринецької районної ради, Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, КСП "Україна" та Бобринецької районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділ Держземагентства у Бобринецькому районі, Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, про встановлення права на отримання земельної частки (паю), встановлення факту прийняття спадщини у вигляді права на отримання земельної частки та зобов'язання Бобринецьку раду прийняти рішення щодо виділення земель - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Бондаренко