УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі:
головуючої судді Іванів О.Й.,
суддів: Хруняка Є.В., Гандзюка В.П.,
з участю:
прокурора Грищука В.І.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши 23 листопада 2007р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_2 на вирок Долинського районного суду від 7 серпня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, українець, з середньою освітою, одружений, робітник ПП „Марковський", раніше судимий:
1) 29.07.1991р. Долинським районним судом за ст. ст. 81 ч.4, 140 ч.2, 89 ч.1, 141 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі;
2) 27.04.2000р. тим же судом за ст. ст. 81 ч.4, 140 ч.2, 17, 140 ч.2, 145 ч.1 КК України на 6 років позбавлення волі, громадянин України, - засуджений:
· за ст. 198 КК України на один рік позбавлення волі;
· за ст. 185 ч.3 КК України - на чотири роки позбавлення волі.
Справа №11-462/2007р. Головуючий 1-ої інстанції Тураш В.А.
Категорія ст. ст. 185 ч.3, 198 КК України Доповідач Іванів О.Й.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання чотири роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою, строк відбування покарання постановлено рахувати з 9 листопада 2006 року.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь: -ОСОБА_3 13655 гривень заподіяної матеріальної шкоди; - ОСОБА_4 3535 гривень заподіяної матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що в квітні 2006 року придбав у ОСОБА_5 відеокамеру „JVC", знаючи, що вона крадена, яку в дальнішому збув невстановленій слідством особі у м. Долина. В ніч на 23 серпня 2006 року з невстановленою досудовим слідством особою шляхом проникнення у приміщення магазину „Водолій", що знаходиться в м. Долина по вул. Чорновола, 3, таємно викрали майно приватного підприємця ОСОБА_3 загальною вартістю 13655 гривень та 700 доларів США, належних ОСОБА_4, заподіявши останньому шкоду на суму 3535 гривень.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь у розгляді справи, постановлений щодо
ОСОБА_2 вирок вважає незаконним внаслідок неправильного застосування
кримінального закону по епізоду крадіжки чужого майна з магазину „Лілея" та призначення
засудженому надто м'якого покарання. Просить вирок скасувати, а справу направити в той
же суд на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_2 вважає, що його засуджено незаконно, оскільки ніяких
злочинів він не вчиняв, що досудове слідство ґрунтується на сфабрикованих доказах і
проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що судове слідство по
справі проведено неповно, тому, як невинна особа, вимагає справедливості.
До початку розгляду справи прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, свою апеляцію відкликав.
Під час розгляду апеляції засуджений ОСОБА_2 свою апеляцію підтримав, пояснив, що його необгрунтовано засуджено, до вчинення злочинів непричетний, що судом не викликано у засідання свідків, які б могли підтвердити його алібі, що досудовим слідством справа проти нього сфабрикована, що в протоколах очних ставок є виправлення. Просить вирок суду щодо нього скасувати, оскільки ні в чому не винний.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, які просять задовільнити апеляцію засудженого, прокурора, який вирок суду вважає законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, грунтується на сукупності досліджених судом доказів, яким дано правильну юридичну оцінку.
Вина засудженого підтверджена показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що в ніч на 23 серпня 2006 року з його магазину „Водолій" було викрадено два котли парового опалення, газову колонку, гроші. Коли прийшов до магазину побачив, що навісні замки, за допомогою яких зачинялись решітки, відсутні, врізний замок вхідних дверей пошкоджений. При огляді місця події працівники міліції виявили відбитки рукавиць та слідів взуття.
Дані показання щодо вчинення крадіжки підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив в суді свої показання про те, що в середині серпня 2006 року під час його розмови з ОСОБА_10 на автозупинці м. Долина до них підійшов ОСОБА_2, сказав, що має „роботу", з чого вони зрозуміли, що останній хоче щось викрасти, запитав чи не можуть дістати для нього ножиці для різки металу. Такі ножиці взяли з будинку тестя ОСОБА_10 і передали засудженому. Через деякий час ОСОБА_2 питав чи не може він знайти покупця на котел парового опалення.
Дані обставини підтвердив свідок ОСОБА_10, який також пояснив, що ОСОБА_2 пропонував їм вчинити крадіжку сантехніки з магазину, але вони відмовились. Через деякий час засуджений повернув йому ножиці, які в подальшому відвіз в село і залишив племінниці. Невдовзі дізнався про вчинення крадіжки з магазину „Водолій".
За даними протоколу огляду місця події від 23.08.2006 року з приміщення магазину „Водолій" вилучено сліди фактури тканини та слід підошви взуття (а.с. 17-29 т.1), який, згідно висновку експерта від 10.10.2006р. придатний для ідентифікації (а.с. 211-212 т.1) і відповідно до висновку експерта від 9.11.2006р. (а.с. 244-247 т.1) залишений туфлею на ліву ногу від пари взуття, яке було вилучено у засудженого 8.11.2006р. (а.с. 76 т.1).
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що в квітні 2006 року ним була вчинена крадіжка чужого майна. Зустрівши ОСОБА_2, запропонував йому купити відеокамеру, пояснивши при цьому, що вона „палена", тобто крадена. Засуджений купив у нього відеокамеру за 720 гривень.
За наведених обставин посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції на те, що злочинів не вчиняв, необгрунтоване.
Твердження апелянта про те, що досудове слідство грунтується на сфабрикованих доказах, що в протоколах очних ставок, проведених між ним і свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 107-108, 109-110 т.1) є підчистки та виправлення, допущені слідством, на увагу не заслуговують, оскільки дане виправлення стосується показань ОСОБА_2 про те, що „ножиці були в нього з початку вересня по жовтень місяць", і при ознайомленні засудженого з протоколами даних слідчих дій ні від нього, ні від його захисника ніяких зауважень з цього приводу не поступало.
Твердження в апеляції та в поясненні засудженого, що судом під час розгляду справи не задоволено його клопотання щодо виклику свідків, які би підтвердили непричетність ОСОБА_2 до вчинення крадіжки і що вилучені по справі ножиці не ті, які були у нього, не задоволено клопотання про проведення повторної експертизи вилучених ножиць не підтверджені жодними об'єктивними даними. З протоколу судового засідання вбачається, що таких клопотань в ході судового розгляду справи не поступало ні від підсудного ОСОБА_2, ні від його захисника. Ознайомившись з протоколом судового засідання, ОСОБА_2 зауважень на нього в установленого законом порядку не подавав.
Дії засудженого за ст. ст. 198, 185 ч.3 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, які пом'якшують покарання.
Апеляційних підстав для скасування вироку, про що йдеться в апеляції засудженого, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 7 серпня 2007 року відносно ОСОБА_2, - без змін.