Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2013 р. № 820/1248/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,
за участю представника позивача - Острася В.Ю.,
представника відповідача - Засопіна М.Ф. за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" компанія з управління активами" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореола» компанія з управління активами» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000512211 від 25.09.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79 503 грн., ґрунтується на незаконних висновках податкового органу, що викладені в акті перевірки від 07.09.2012 року. Окрім того, позивач вказує, що лист ДПС України про продовження строку розгляду повторної скарги товариства на рішення ДПС у Харківській області був надісланий після спливу 23 (двадцяти трьох) календарних днів, тобто після закінчення 20-денного строку, в зв'язку з чим скарга позивача, в силу вимог пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, вважається задоволеною, а саме рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача у судове засідання з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Вислухавши доводи сторін по справі та свідка, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена позапланова перевірка позивача з питання правильності визначення об'єкта оподаткування за період з 16.06.2010 року по 30.06.2012 року.
Результати перевірки оформлені актом № 1780/22-8/37094052 від 07.09.2012 року, яким зафіксовано порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено завищення суми валових витрат за І квартал 2011 року на 62240 грн. та порушення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем суми витрат за ІІ квартал 2011 року на 15462 грн. та за ІІІ квартал 2011 року на 1800 грн. 99 коп.
На підставі висновку акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000512211 від 25.09.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79 503 грн.
Не погодившись з висновками податкового органу, 04 жовтня 2012 року позивач звернувся до ДПС у Харківській області із скаргою на зазначене податкове повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС у Харківській області № 5096/10/10.2-17 від 11.10.2012 року строк розгляду скарги товариства продовжено до 03 грудня 2012 року.
Рішенням ДПС у Харківській області від 28.11.2012 p. № 5934/10/10.2-17 скарга позивача залишена без задоволення.
05 грудня 2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на рішення ДПС у Харківській області від 28.11.2012 p. № 5934/10/10.2-17.
Рішенням ДПС України від 31.12.2012 року № 817910/61-12/10-2115 продовжено розгляд скарги позивача до 07 лютого 2013 року.
13 лютого 2013 року позивач отримав рішення ДПС України від 07.02.2013 року № 184016/10-2115 про результати розгляду повторної скарги від 05.12.2012 року на рішення ДПС у Харківській області від 28.11.2012 року № 5934/100/10.2-17, яким скаргу позивача залишено без задоволення.
Висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на підставі того, що позивачем, по-перше, віднесено до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_3, які, на думку фахівців податкового органу, відносяться до безпосередньої діяльності позивача, для здійснення якої позивач має трьох сертифікованих фахівців. Окрім того, акти прийому-передачі наданих послуг не фіксують факти здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій, вказаних в актах. Звіти про проведену роботу відсутні. В ході перевірки товариством не надано інформації щодо використання отриманих послуг при здійсненні господарської діяльності, зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю товариства, доцільність замовлення та вплив зазначених послуг на економічні показники.
В силу пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Під господарською діяльністю в цьому Законі розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (пункт 1.32. статті 1)
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено три договори про надання консультаційних послуг.
Так, згідно договору від 01.10.2010 року б/н виконавець (ФОП ОСОБА_3М.) зобов'язується надати замовнику (ТОВ «Ореола» КУА») консультаційні послуги з питань функціонування фондового ринку в період з 01 жовтня 2010 року до 08 жовтня 2010 року включно, а саме: розробка організаційно-функціональної схеми керування діяльністю з управління активами ТОВ «Ореола» КУА»; підготовка проекту внутрішнього положення ТОВ «Ореола» КУА» про професійну діяльність з управління активами; підготовка проекту правил проведення фінансового моніторингу в ТОВ «Ореола» КУА», підготовка програми здійснення фінансового моніторингу в ТОВ «Ореола» КУА».
Згідно договору від 11.11.10 б/н ФОП ОСОБА_3 зобов'язується надати ТОВ «Ореола» КУА» консультаційні послуги з питань функціонування фондового ринку в період з 11 листопада 2010 року до 30 листопада 2010 року, включно, а саме: огляд законодавчих змін з питань функціонування компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування станом на 11 листопада 2010 року; підготовка трьох проектів документів для реєстрації регламентів пайових венчурних диверсифікованих закритих інвестиційних фондів.
За договором від 01.12.2010 року б/н ФОП ОСОБА_3 зобов'язується надати ТОВ «Ореола» КУА» консультаційні послуги з питань функціонування фондового ринку в період з 01 грудня 2010 року до 10 грудня 2010 року, включно, а саме: огляд законодавчих змін з питань функціонування компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування станом на 01 грудня 2010 року; підготовка трьох проектів документів для реєстрації проспектів емісії інвестиційних сертифікатів пайових венчурних недиверсифікованих закритих інвестиційних фондів.
Загальна вартість наданих ФОП ОСОБА_3 послуг склала 61812 грн., розрахунки за надані послуги проведені позивачем повністю.
В підтвердження виконання умов договорів про надання консультаційних послуг позивачем до перевірки надані акти прийому-передачі від 11.10.2011 року, від 01.12.2010 року та від 10.12.2010 року.
Оцінюючи досліджені обставини та зазначені докази, суд приходить до висновку, що позивачем вартість наданих ФОП ОСОБА_3 послуг неправомірно віднесено до складу валових витрат з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 статті 4 Закону України, "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 року, № 448/96-ВР, діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.
Пункт 8 статті 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», від 15.03.2001 року, № 2299-III, в свою чергу визначає, що компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).
Згідно з пунктом 7 глави 1 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням Комісії від 26.05.2006 року, № 341, компанія з управління активами повинна мати при отриманні ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) не менше трьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівник), які безпосередньо здійснюють діяльність з управління активами, а для провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів відокремленими підрозділами - не менше двох сертифікованих фахівців у кожному відокремленому підрозділі (у тому числі керівник відокремленого підрозділу).
Сертифікований фахівець - працівник юридичної особи, що здійснює діяльність з управління активами інституційних інвесторів, який отримав сертифікат з управління активами у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (пункт 2 розділу 1 Ліцензійних умов).
Судом встановлено, що позивачу 07 грудня 2010 року Комісією видана ліцензія на зайняття професійною діяльністю на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) та в наявності він має трьох сертифікованих фахівців.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.
Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами повинна здійснити дії у такій послідовності:
розробити та затвердити регламент пайового інвестиційного фонду;
подати до Комісії документи, необхідні для реєстрації регламенту інвестиційного фонду та внесення фонду до реєстру ІСІ;
укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором чи депозитарієм, оцінювачем майна;
розробити та затвердити проспект емісії інвестиційних сертифікатів фонду;
подати до Комісії документи, необхідні для реєстрації проспекту емісії інвестиційних сертифікатів фонду;
організувати публічне (відкрите) або приватне (закрите) розміщення інвестиційних сертифікатів фонду.
Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ.
Як вбачається з матеріалів справи 25 січня 2011 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано три пайові венчурні недиверсифіковані закриті інвестиційні фонди позивача: «Титул» (свідоцтво № 1561), «Ореола» (свідоцтво № 1560), «Статус фінанси» (свідоцтво № 1559).
Одночасно, зі змісту пунктів 9, 10, 11, 12 Ліцензійних умов вбачається, що ліцензіат (компанія з управління активами) повинен розробити та затвердити внутрішні документи, що регулюють здійснення професійної діяльності з управління активами інституційних інвесторів, розробити та затвердити правила проведення фінансового моніторингу та програми його здійснення не пізніше першої проведеної операції або укладеного договору. Правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення розробляються та змінюються відповідно до законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ліцензіат повинен призначити працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, протягом одного робочого дня з дати отримання ліцензії та затвердити його посадову інструкцію.
До обов'язків компанії з управління активами, також відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням Комісії від 02.11.2006, № 1227 1, відноситься, зокрема: управління активами інституційного інвестора відповідно до вимог законодавства; розробка правил проведення фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства, яке регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (при цьому КУА визначає працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу); підготовка проектів інформаційних повідомлень про випуск цінних паперів ІСІ; подання на реєстрацію регламенту, проспекту емісії акцій та зміни до них, укладання та розривання договорів з аудитором (аудиторською фірмою), торговцем цінними паперами, реєстратором, незалежним оцінювачем майна - для корпоративного інвестиційного фонду та для пайового інвестиційного фонду; організація розміщення та викупу розміщених цінних паперів ІСІ відповідно до регламенту ІСІ та проспекту емісії цінних паперів ІСІ.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що послуги, які замовлені позивачем у ФОП ОСОБА_3 відносяться до безпосередньої діяльності позивача, для здійснення якої він отримав відповідну ліцензію, має в наявності трьох сертифікованих працівників, до прямих обов'язків яких, відносяться здійснення такої діяльності.
При цьому, суд не вбачає можливим встановити яким чином позивач отримував послуги від свого контрагента. Акти прийому-передачі лише перелічують види послуг згідно договорів про їх надання. Жодних доказів (проектів документів, звітів про виконання замовлень, ін.) та пояснень щодо механізму отримання послуг позивач не зазначив та суду не надав.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем не доведено факту понесення витрат по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_3 та погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за І квартал 2011 року на 61812 грн.
Наступний висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на підставі того, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість послуг отриманих від ВАТ «Національний депозитарій України» по зберіганню та обслуговуванню сертифікатів фондів у І кварталі 2011 року на загальну суму 427 грн. 59 коп., та вартість послуг отриманих від ВАТ «Національний депозитарій України» по роботі з кодифікації іменних сертифікатів фонду, відкриття рахунків у цінних паперах ІСІ, по зберіганню глобального або тимчасового сертифікату ІСІ, нерозміщених цінних паперів, послуг отриманих від ФОП ОСОБА_4 по оформленню документів: заявки на одержання реєстраційного свідоцтва України на знак товарів та послуг «Титул», аудиторських послуг щодо реєстрації емісії цінних паперів інститутів спільного інвестування, отриманих від ФОП ОСОБА_5 та від сплати винагороди АТ «Банк «Золоті ворота» за купівлю цінних паперів для ІСІ, а всього на загальну суму 17263 грн. у ІІ та ІІІ кварталах 2011 року.
Зазначені витрати, на думку фахівців податкового органу, не включаються до витрат позивача, а підлягають відшкодуванню за рахунок активів створених інститутів спільного інвестування (ІСІ). З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, позивач здійснює управління трьома пайовими венчурними недиверсифікованими закритими інвестиційними фондами: «Титул», «Ореола», «Статус фінанси».
У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.
Відповідно до статті 22 цього Закону пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.
Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначено, що бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.
Згідно частиною 2 статті 31 цього Закону положення про склад та розмір витрат, що пов'язані з виконанням компанією з управління активами своїх функцій та відшкодовуються за рахунок активів ІСІ, затверджується Комісією (Державною комісії з цінних паперів та фондового ринку).
Так, на виконання вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», рішенням Комісії від 02.07.2002 року № 196 затверджено Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення за рахунок активів ІСІ сплачуються, зокрема:
- винагорода компанії з управління активами ІСІ;
- винагорода зберігачу ІСІ;
- винагорода реєстратору ІСІ;
- винагорода аудитору ІСІ;
- винагорода оцінювачу майна ІСІ;
- винагорода торговцю цінними паперами;
- операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності ІСІ, у тому числі:
реєстраційні послуги;
виготовлення бланків цінних паперів ІСІ;
розрахунково-касове обслуговування ІСІ банком;
послуги депозитарію;
оплата вартості публікації обов'язкової інформації щодо діяльності ІСІ;
інформаційні послуги (оплата вартості придбання інформації щодо діяльності емітентів, у цінні папери яких розміщено або передбачається розміщувати активи ІСІ; оплата іншої інформації, необхідної для забезпечення спільного інвестування);
Згідно пунктом 2.10 пункту 2 вказаного Положення визначені в підпункті 1.1 цього Положення витрати (крім винагороди та премії компанії з управління активами, податків та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року, розрахованої відповідно до нормативно-правових актів Комісії.
Пунктом 1.3 пункту 1 Положення встановлено, що інші витрати, не передбачені пунктом 1.1 цього Положення, а також витрати, що перевищують розмір, установлений підпунктом 2.10 цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд приходить до висновку, що зазначений перелік витрат інституту спільного інвестування є вичерпним.
Як встановлено судом, між ВАТ «Національний депозитарій України» (депозитарій) та позивачем, ТОВ «Компанія з управління активами «Ореола» (емітент), укладено договори № Е-2977Ю, Е-2978 та № Е-2979 від 02.02.2011 року про обслуговування емісії цінних паперів.
Предметом даних договорів є наступне: емітент доручає, a депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо обслуговування випуску цінних паперів емітента: прийом на зберігання від емітента глобального (тимчасового), глобального сертифікату, випуску цінних паперів емітента, відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, виконання операцій Емітента з випуском цінних паперів на підставі розпоряджень емітента або його представника - відповідно. Предметом угоди можуть бути операції з надання послуг щодо: оплати доходів за цінними паперами у вигляді паперів та грошових коштів, переведення всього випуску цінних паперів з документарної форми існування у бездокументарну на підставі розпоряджень емітента.
При укладанні договорів про обслуговування емісії цінних паперів позивач діє в інтересах та за рахунок пайових венчурних недиверсифікованих закритих інвестиційних фондів: «Титул», «Ореола», «Статус фінанси» відповідно, - про що прямо зазначено у цих договорах.
Також позивачем укладено договір № 23 від 09.02.2011 року з ФОП ОСОБА_5, згідно якого останній бере на себе обов'язок надання аудиторських послуг щодо реєстрації проспектів емісії цінних паперів ІСІ, які створені позивачем.
Окрім того, як зазначено в акті перевірки позивачем здійснено сплату винагороди за купівлю цінних паперів для ІСІ згідно договору доручення № Б-50 від 29.07.2011 року укладеного з ВАТ «Банк Золоті ворота» на виконання функцій позивача з управління пайовим венчурним недивесифікованим закритим інвестиційним фондом «Титул», що підтверджується платіжним дорученням від 04.08.2011 року № 71 на суму 500 грн.
Позивач надав суду копію зазначеного договору, копію платіжного доручення від 04.08.2011 року № 71 позивачем не надано як і не надано пояснень щодо відсутності цього документу.
Позивачем також не надано копію договору доручення № Б-27 від 11.05.2011 року укладеного з ВАТ «Банк Золоті ворота», про який зазначено в акті перевірки з посиланням на меморіальний ордер № 2803 від 31.08.2011 року на суму 100 грн., що підтверджує сплату винагороди за купівлю цінних паперів для ІСІ.
Натомість позивачем надано копію меморіального ордеру № 2803 від 31.08.2011 року на суму 100 грн., згідно якого призначенням платежу є погашення простроченої заборгованості по договору І-252/11 від 14.02.2011 року.
Як вбачається зі змісту даного договору, він укладений позивачем з ВАТ «Банк золоті ворота» (зберігач) в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Титул» (Фонд).
За умовами договору зберігач зобов'язується надавати Фонду послуги щодо прийняття та зберігання активів Фонду у формі цінних паперів та грошових коштів, здійснення обліку прав власності на цінні папери Фонду та контролю за відповідністю операцій з активами Фонду регламенту Фонду, Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів Фонду.
Дослідивши всі вище перелічені договори укладені з ВАТ «Національний депозитарій України», ВАТ «Банк Золоті ворота», ФОП ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що дані правочини вчинені позивачем, в зв'язку з виконанням його функцій з управління створеними ним ІСІ та в інтересах цих ІСІ, а також в силу підпункту 1.1 пункту 1 Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування, витрати за надані послуги відшкодовуються за рахунок ІСІ.
Відтак, компанія з управління активами, в даному випадку позивач, витрат за даними договорами не несе.
Судом також встановлено, що позивачем 29.04.2011 року укладено договір з ФОП ОСОБА_4 про виконанню робіт, а саме: оформленню заявки на одержання реєстраційного свідоцтва України на знак товарів та послуг «Титул» по класу МКТП 32.
В підтвердження даного договору позивачем надано акт приймання-передання виконаних робіт від 05.05.2011 року, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_4 оформив заявку на одержання реєстраційного свідоцтва України на знак товарів та послуг «Титул» по класу МКТП 32, сплатив збір за подання заявки та подав заявку до Державного Департаменту Інтелектуальної власності України.
Проте, на вимогу суду, позивач не надав докази, які підтверджують факт виконання даних послуг, зокрема: докази реєстрації заявки, докази понесення витрат по сплаті збору за подання заявки, копії довіреності представника (ФОП ОСОБА_4), яка є обов'язковою при поданні заявки.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено факту понесення витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, позиція позивача спростовується доказами у справі, в зв'язку з чим підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а відповідно для задоволення позову немає.
Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 19.04.2013 року.
Суддя А.С. Мороко