Справа № 11-570, 2007року Головуючий в 1-й інстанції: Гаврищук Л.П.
Категорія: cт. 121 ч. 1 КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 року Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Задворного О.Л., Козачка С.В.
з участю прокурора Бірюченка С. В.
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Нетішинського міського суду від 14 червня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Мала Костронка Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовозобов'язаного, не працюючого, раніше судимого:
1985 року Славутським районним судом Хмельницької області по ст. 188-1 ч.2 КК України редакції 1960 року до 2 років 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст. 46 КК України на 3 роки,
1986 року Ізяславським районним судом Хмельницької області по ст. 143 ч.2 до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
24.06.1991 року Дебальцевським міським судом Донецької області за ст. 222 ч.3, ст. 206 ч.2, ст. 141 ч.2, ст. 142 ч.2 КК України, з застосуванням ст. 42 КК УРСР, остаточне
покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
12.02.1999 року Нетішинським міським судом Хмельницької області по ст. 143 ч.2 до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 12.11.1999 року Нетішинським міським судом Хмельницької області по ст. ст. 229-1 ч.2, 229-4 ч.2, 229-5 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. засуджено за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В строк відбуття покарання зараховано тримання під вартою з 10.04.2007 року.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на рахунок ДП Спеціалізована медична частина НОМЕР_1 р/рНОМЕР_2 УДК України в Хмельницькій області, МФО НОМЕР_3, КОД НОМЕР_4 кошти витраченні на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 2475 грн. 14 коп., а в дохід держави - судові витрати по справі.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
2
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 01 квітня 2007 року, близько 22 години 10 хвилин, біля стадіону в м. Нетішин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 удар в область черевної порожнини та 5 ударів ножем в область передпліччя правої руки, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення живота із пошкодженням тонкого кишковика, великого сальника, кровотечею в черевну порожнину (750-800 мм) яке, згідно висновку судово-медичної експертизи, відноситься до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня за кваліфікуючою ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та тілесних ушкоджень у вигляді п'яти різаних поверхневих ран внутрішньої поверхні правого ліктьового суглобу, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Як видно зі змісту апеляції засудженого ОСОБА_1 він просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі. При цьому апелянт посилається на істотні на його думку порушення вимог КПК України, які полягають в порушенні його права на захист, оскільки захисник ОСОБА_4 мав брати участь лише при виконанні вимог ст. 218 КПК України, а в подальшому він заперечував проти участі цього захисника однак замінити йому захисника не дозволили. Крім того, в ході судового розгляду його переривали під час останнього слова і обмежували в його тривалості. На думку засудженого, суд першої інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства. Так, як вказує апелянт, ні слідством ні судом не встановлено мотиву злочину, не дано належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, які на думку ОСОБА_1 суперечливі і непослідовні, однак усунути ці суперечності, як вказує апелянт, суд не дав йому можливості і поклав покази цих осіб в основу вироку не мотивувавши чому бере до уваги одні їх покази та не приймає інші. Ні слідством ні судом, як вказує апелянт не долучено до справи його характеристик з роботи і місця проживання, розмір відшкодування за цивільним позовом не мотивований. Не встановлено судом і всіх обставин, які характеризують його особу, не враховано, що він воїн-інтернаціоналіст, а також незадовільний стан його здоров'я.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 в його інтересах на підтримку апеляції, прокурора, який вважає, що вирок законний і обґрунтований, вивчивши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у навмисному заподіянні тяжкого тілесного пошкодження потерпілому ОСОБА_3 при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам засуджений, фактично не заперечує факту ножового поранення потерпілого, та стверджує, що ОСОБА_3 напав на нього і наткнувся в ході нападу на ніж, який він (ОСОБА_1) тримав в руці з метою захисту.
Цим показам суду першої інстанції дав належну оцінку і правильно вказав, що вони дані з метою ухилитись від відповідальності, оскільки суперечать сукупності всіх інших доказів зібраних по справі.
Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що вдень 01.04.2007 року між ним та ОСОБА_1 стався конфлікт в ході якого останній виказував йому погрози. Увечері ОСОБА_1 зателефонувавши співмешканці потерпілого Стасишиній, попросив зустрітись, щоб вибачитись. Під час зустрічі, при якій окрім них були також присутні ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 зненацька наніс йому удар ножем в живіт і намагався нанести ще кілька ударів, однак він підставив під них руку і отримав 5 різаних ран правого ліктьового суглобу.
3
Ці покази потерпілого об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якої у ОСОБА_3 є тяжкі тілесні пошкодження, небезпечні для життя у момент скоєння у вигляді проникаючого поранення живота з пошкодженням тонкого кишковика, великого сальника, кровотечею в черевну порожнину і п'яти різаних поверхневих ран внутрішньої поверхні правого ліктьового суглобу, які заподіяні найбільш вірогідно від дії клинка ножа.
Ці ж факти повністю підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Колегія суддів вважає надуманими пояснення апелянта про суперечливість та непослідовність показів цих свідків і потерпілого ОСОБА_3 В своїх первісних показах вони дійсно говорили, що не знають хто спричинив поранення ОСОБА_3 і пояснили це тим, що боялись погроз ОСОБА_1 Після його затримання потерпілий і свідки стали давати послідовні і ідентичні покази, тим більше що і сам ОСОБА_1 не заперечує факту нанесення ним тілесних пошкоджень потерпілому.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 121 ч.1 КК України, оскільки він навмисно заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні пошкодження.
Не знайшли свого підтвердження і посилання апелянта на те, що порушено його право на захист і виступ з останнім словом. Як видно з протоколу судового засідання, зауважень на які ОСОБА_1 не надав, він не заперечував проти участі в справі в якості захисника ОСОБА_4, і в ході виступу з останнім словом його ніхто не перебивав і в часі виступу не обмежував. Що ж стосується тверджень апелянта про відсутність в справі його характеристики з місця проживання і роботи, то в справі є характеристики його від дільничного уповноваженого, а характеристики з місця роботи отримати було неможливо, оскільки ОСОБА_1 після звільнення не працював. Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що розмір стягнень за цивільним позовом не мотивовані, оскільки він ґрунтується на офіційних документах з лікарні. Стан здоров'я засудженого як встановлено комісією лікарів задовільний, оскільки він визнаний працездатним.
Що ж стосується тверджень ОСОБА_1 про те, що він воїн-інтернаціоналіст, то належних документів він суду не надав.
Міра покарання ОСОБА_1 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання в тому числі і тих, на які посилається засуджений, а тому колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення йому покарання, тим більше, що покарання йому призначено практично в мінімальному розмірі санкції ст. 121 ч.1 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
ухвалила:
Вирок Нетішинського міського суду від 14 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.