Справа № 11-462 2007 року                                 Головуючий в 1-й інстанції: Тончук Р.І.

Категорія:  ст.  186 ч. 3 КК України                     Доповідач: Цугель І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2007 року    Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого-судді Ковтуна В.П.,

 суддів Цугеля І.М. ,  Дуфнік Л.М. ,

 з участю прокурора Драча I.B.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду від 11 травня 2007 року.

Цим вироком:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця та жителя с.  Собатино Іршавського району Закарпатської області,  українця,  громадянина України,  неписьменного,  розлученого,  на утриманні неповнолітня дитина,  непрацюючого,  судимого 17.04.2006 року Іршавським районним судом Закарпатської області за  ст.  304 КК України на 5 років позбавлення волі,  звільненого від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки на підставі  ст.  75 КК України;

засуджено за  ст.  186 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На  підставі   ст.    71   КК  України,   до  призначеного  покарання  частково

приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно

призначено покарання за сукупністю вироків 5 років 6 місяців позбавлення

волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 17 березня 2007 року.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою.

За вироком суду,  17 грудня 2006 року в денний час,  за попередньою змовою з ОСОБА_2 ,  з метою викрадення чужого майна,  через розбите скло у вхідних дверях ОСОБА_1проник у будинок ОСОБА_3 ,  що знаходиться в с.  Крупець Славутського району,  звідки спільно з вищевказаною особою в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрито викрав належне потерпілим майно на загальну суму 160 гривень.

В апеляції,  як вбачається з її змісту,  засуджений просить застосувати до нього  ст.  69 КК України та призначити більш м'яке покарання,  ніж передбачене законом,  врахувати щире каяття та сприяння розкриттю злочину,  добровільне відшкодування завданого збитку,  те,  що на утриманні в нього є неповнолітня дитина.

2

Заслухавши доповідача,  міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку,  вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції,  судова палата рахує,  що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину при наведених у вироку обставинах,  за який його засуджено,  підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів,  досліджених в судовому засіданні,  ніким не оспорюються.

Його вина підтверджується показами самого ОСОБА_1,  потерпілої ОСОБА_3 ,  свідків ОСОБА_2 ,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  даними вироку Славутського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року стосовно ОСОБА_2 ,  даними протоколу огляду місця події,  довідки КП „Ринок" про вартість викраденого.

Всі цим доказам по справі суд дав належну правову оцінку,  правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за  ст.  186 ч. 3 КК України.

Покарання йому призначено відповідно до вимог  ст.  65 КК України,  з урахуванням і тих обставин,  на які він посилається в апеляції.

А тому підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Слід відмітити,  що за попереднім вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин стосовно його неповнолітнього сина.

З врахуванням наведеного та керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Вирок Славутського міськрайонного суду від 11 травня 2007 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни,  а апеляцію засудженого - без задоволення.