Справа № 11- 580, 2007року Головуючий в 1-й інстанції Вітюк В.Ж.
Категорія: cm. 185 ч.3, 5, 186 ч.2 Доповідач Бойко Л..В.
187 ч.3 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Ковтуна В.П.,
суддів: Бойко Л.В., Майданюк К.І.,
з участю прокурора Крохмалюк Л.Б.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
при секретарі Інжієвській Ю.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, в його інтересах захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2; засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 4 липня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, який працює у газеті „Проскурів", в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ст. 187 ч.3 на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання
більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 7 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 4 липня 2007 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 30 серпня 2006 року по З липня 2007 року включно.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який не працює, раніше судимого :
8.12.1999 року за ст. 140 ч.2, 140 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, 18.04.2001 року умовно-достроково звільнений на 2 роки 24 дні;
11.02.2003 року Хмельницьким міським судом за ст. 309 ч.1, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
20.11.2003 року Хмельницьким міським судом за ст. 15, 185 ч.3, 191 ч.1, 70 ч.1 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27.06.2006 року по відбуттю строку покарання засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 187 ч.3 на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 4 липня 2007 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 30 серпня 2006 року по 3 липня 2007 року включно.
2
Засуджених за епізодами викрадення майна у потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 виправдано.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України
Стягнуто із засуджених в солідарному порядку на користь ОСОБА_8 6500 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь :
· ТОВ „Будмонтажрезерв" 1575 грн. матеріальної шкоди;
· ОСОБА_9 7000 грн. матеріальної шкоди;
· ОСОБА_10 4000 грн. матеріальної шкоди;
· ОСОБА_11 2600 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертизи 435, 42 грн., із ОСОБА_3 - 2404, 37 грн.
Відповідно до ст. 328 КПК України у задоволенні позовів потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6 відмовлено.
За вироком суду, в ніч з 15 на 16 червня 2006 року ОСОБА_3, шляхом пошкодження лутки дверей та механізмів замків проник до кабінету офісу ТОВ „Будмонтажрезерв", що знаходиться в адміністративному будинку, розташованого на території ВАТ „Хмельницький завод будівельних матеріалів", що по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав талони на бензин марки А-92 - шість номіналом по 20л і тридцять номіналом по 10л, всього на загальну суму 1575 грн.
В той же час, ОСОБА_3, знаходячись у вказаному приміщенні, шляхом пошкодження дверей, проник у приміщення офісу ПП „ОСОБА_12", де шляхом пошкодження замка відчинив металевий сейф та таємно викрав з нього 2600 грн., що належали потерпілому ОСОБА_12
В проміжок часу з 21 години 26 червня по 7 годину 27 червня 2006 року ОСОБА_3 шляхом підбору ключа проник до адміністративного будинку, розташованого на території ВАТ „Хмельницький завод будівельних матеріалів", що по АДРЕСА_3, де шляхом пошкодження механізмів замків дверей проник у кабінет головного бухгалтера ТОВ „Укрстандарт" та із сейфу викрав 4000 грн., що належали головному бухгалтеру ОСОБА_10 та 7000 грн., що належали президенту ТОВ „Укрстандарт" ОСОБА_9, а всього 11000 грн.
10 серпня 2006 року біля 12 години ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_5, шляхом пошкодження механізмів замків дверей проникли в квартиру АДРЕСА_4, яка належить потерпілому ОСОБА_8, звідки таємно викрали золоті вироби на загальну суму 6510 грн.
При цьому, коли ОСОБА_8 увійшов у квартиру, ОСОБА_5 із кухонним ножем у руці, діючи спільного з ОСОБА_3ом Ю.В., з метою утримання викраденого, напали на потерпілого і застосувавши насильство, що було небезпечним для життя та здоров'я останнього, однак він уникнув удару, і засуджені з викраденим вибігли із квартири.
30 серпня 2006 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_5, шляхом пошкодження механізмів замків дверей проникли в квартируАДРЕСА_5, яка належить потерпілій ОСОБА_13 , звідки таємно викрали золоті вироби та гроші на загальну суму 3930 грн.
У своїй апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_3 захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять вирок змінити, виправдати ОСОБА_3 за епізодами крадіжки з офісу ТОВ „Будмонтажрезерв", ПП „ОСОБА_12", ТОВ „Укрстандарт" та розбійного нападу на ОСОБА_8 , а за епізодом крадіжки майна ОСОБА_13 призначити міру покарання, не пов'язану з позбавлення волі. Вказують, що вина ОСОБА_3 в участі у скоєнні цих
3
крадіжок та розбійного нападу не доведена, а судом не враховані усі обставини, які виключають його участь в зазначених злочинах. Також вказують, що збирання доказів (вилучення взуття) поводилось з порушенням кримінально-процесуального законодавства, слідчим не забезпечене належне збереження цих речових доказів, в протоколах огляду відсутній опис слідів і їх фіксація.
У доповненні до апеляції захисник ОСОБА_3 також вказує, що усі епізоди обвинувачення, пред'явлені ОСОБА_3, окрім крадіжки у ОСОБА_13 , сфальсифіковані слідчими органами. Вказує, що спочатку потерпілий ОСОБА_8 заявляв лише про крадіжку, а про розбійний напад мови не було, що усі письмові докази сфальсифіковані, та що суд відкинув показання свідків, які підтверджують алібі засуджених. Також посилається на те, що сліди взуття по епізоду крадіжки з приміщення ВАТ „Хмельницький завод будівельних матеріалів" були виявлені тільки на переносних предметах, на підлозі чи килимі їх не було.
Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_5 у своїй апеляції просить вирок в частині розбійного нападу на ОСОБА_8 скасувати, ОСОБА_5 виправдати по даному епізоду за недоведеністю його вини в скоєнні даного злочину, а в решті вирок залишити без зміни. Вказує, що усі матеріали кримінальної справи по даному епізоду сфальсифіковані, а показання ОСОБА_5 давав без адвоката та під впливом катувань і побиття.
Засуджений ОСОБА_5 у своїй апеляції вказує, дана кримінальна справа сфальсифікована, а показання він давав під впливом фізичного тиску, що злочину, передбаченого ст. 187 КК України він не вчиняв і його показання з цього приводу, які він давав у суді, суд не прийняв до уваги.
У доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_5 вказує, що слідство по даній кримінальній справі проводись з грубим порушення кримінально-процесуального закону і показання він давав в результаті застосування щодо нього незаконних методів слідства, про що свідчить висновок експерта, рапорт чергового ІТТ та його заява прокурору області.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 теж посилається на те, що органом досудового слідства порушений процесуальний порядок зібрання доказів, що кримінальна справа щодо нього сфальсифікована, що до розбійного нападу на ОСОБА_8 він не причетний, адже він знаходився в даний час у дома з ОСОБА_14, що вона і підтвердила, але ці показання суд не прийняв до уваги. Просить звернути увагу, що вину у вчиненні крадіжки у ОСОБА_13 він повністю визнав, повністю відшкодував збитки. Просить при призначенні покарання врахувати його стан здоров'я та стан здоров'я його матері, що вона перенесла важку операцію.
Заслухавши доповідача, захисників, засуджених, які підтримали доводи своїх апеляцій, пояснення потерпілого ОСОБА_8 , думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів
Знаходить,
Що апеляції засуджених та їх захисників не підлягають задоволенню.
Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України за епізодами викрадення майна у ТОВ „Будмонтажрезерв", ПП „ОСОБА_12" та ТОВ „Укрстандарт" при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Сам засуджений ОСОБА_3 стверджує, що зазначених крадіжок він не вчиняв. Яким чином там виявили сліди його кедів не може пояснити.
Однак такі показання засудженого спростовуються слідуючими доказами. Як вбачається із показань свідка ОСОБА_15, від ОСОБА_16 він отримав повідомлення про крадіжку із його офісу „Будмонтажрезерв", приїхавши на місце, викликав працівників міліції, якими був проведений огляд. Викрадено було лише талони на бензин на суму 1572 грн. 48 коп.. З місця крадіжки були вилучені обгортка блокноту та стілець, на яких залишились сліди взуття.
Ці обставини підтвердили в суді працівники цього підприємства ОСОБА_16, ОСОБА_17 та представник цивільного позивача ОСОБА_18 . За їх показаннями також слідує, що у цю ж
4
ніч була вчинена крадіжка з приміщення ПП „ОСОБА_12".
Потерпілий ОСОБА_12 в суді пояснив, що про крадіжку дізнався від працівників „Будмонтажрезерву", а коли прибув в офіс, то виявив, що були пошкоджені замки вхідних дверей, зламано замки двох сейфів, звідки викрадено 2600 грн.
Із протоколу огляду місця вчинення злочину від 16 червня 2006 року вбачається, що з ТОВ „Будмонтажрезерв" були вилучені предмети : стілець, обгортка блокноту, на яких залишились відбитки слідів взуття.
За висновком експерта №725 від 12 жовтня 2006 року слід взуття, виявлений на обгортці блокноту, залишений кедом на праву ногу, що вилучений під час обшуку квартири, де проживає ОСОБА_3 Слід взуття, виявлений на стільці, залишений таким же ( за конструкцією, фасоном, ступенем зносу) взуттям, як і взуття, вилучене під час обшуку в квартирі, де проживає ОСОБА_3
За даними протоколу обшуку в помешканні ОСОБА_3 вилучено кеди, що належать останньому. Даний факт вилучення цих кедів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які були залучені понятими при проведенні обшуку.
Посилання в апеляціях на те, що вилучення кедів при обшуку проведено з порушенням вимог ст. 186 КПК України є безпідставні. Свідок ОСОБА_19, який був присутній в якості понятого, підтвердив у суді, що в ході обшуку були вилучені саме ті кеди, які надані йому для огляду. Під час виїмки кеди були поміщені у пакет та опечатані, на бірці значився його підпис. Більш того, у протоколі обшуку наведені дані про вилучення кедів та двох пар кросівок.
Крім того, свідок ОСОБА_20 в ході досудового слідства теж зазначила, що вилучені предмети були упаковані відповідно до вимог закону за підписами її і понятого ОСОБА_19
За таких обставин достовірність зазначених доказів не викликає сумніву. Вилучення взуття - кедів та кросівок з квартири ОСОБА_3 було проведено з дотриманням вимог кримінального-процесуального закону. Із показань потерпілого ОСОБА_10 видно, що він зберігав у своєму сейфі у ТОВ „Укрстандарт" належні йому кошти в сумі 4000 грн. та 7000 грн. переданих йому ОСОБА_9 для зберігання. 27 вересня 2006 року, коли прийшов на роботу то дізнався, що двері кабінетів товариства відчинені, а замки виламані. У коридорі виявив свій сейф, із якого і були викрадені вказані кошти.
Про обставини виявленого проникнення у кабінети, належні товариству, в ході досудового слідства підтвердили потерпілий ОСОБА_9 та свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, показання яких були перепровірені в судовому засіданні.
Із даних протоколу огляду місця події від 27 червня 2006 року видно, що з місця злочину вилучені відбитки слідів взуття, які були розміщені у прозорі файли і поміщені в паперову папку, які опечатані. Згідно висновку експерта № 613 від 06.09.2006 року ці відбитки залишені кедами на ліву ногу та праву ногу, що вилучені в ході обшуку квартири 31 серпня 2006 року, де мешкає ОСОБА_3
Отже доводи, в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_3 та його захисників про необґрунтованість його засудження за вчинення зазначених крадіжок з ТОВ „Будмонтажрезерв", ІШ „ОСОБА_12", ТОВ „Укрстандарт", оскільки цих злочинів він не вчиняв, є безпідставними.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Так, винність засуджених у вчиненні 30 серпня 2006 року розбійного нападу на ОСОБА_8 підтверджується, окрім показань самого потерпілого, іншими доказами по справі.
Як у ході досудового слідства, так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 стверджував, що 10 серпня 2006 року біля 12 годин 15 хвилин повернувся додому і при відкритті
5
вхідних дверей виявив, що зламаний механізм замка. Коли відкрив двері, то побачив, що у квартирі знаходяться двоє чоловіків. При цьому один із них, якого він впізнав на досудовому слідстві та у суді, - ОСОБА_5 кинувся на нього із ножем. Він перехватив його руку, де був ніж, але останній її висмикнув, поранивши йому руку. Після чого засуджений ОСОБА_5 з іншим хлопцем вибігли із квартири та почали втікати вниз по сходам.
Навздогін він крикнув, щоб їх затримали. Тоді ОСОБА_5 викинув ніж та рукавиці, у яких він був. Коли він переслідував злоцинця, то побачив свою сусідку ОСОБА_29 , яка повідомила йому, що хлопці розбіглись у різні сторони. Під час нападу на його квартиру було викрадено засудженими речі на суму 6510 грн.
Доводи в апеляціях про недостовірність цих показань безпідставні. Такі показання, як і в судовому засіданні, потерпілий давав на протязі усього досудового слідства з перших показань, підтвердив він їх і під час розгляду справи в апеляції. Крім того, показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами по справі. Отже, підстав не вірити показанням ОСОБА_8 у суду не було.
Показання потерпілого підтвердили свідок ОСОБА_29 в своїх показаннях, які вона давала в ході досудового слідства і у суді, а також свідок ОСОБА_30 в ході розслідування справи, які в судовому засіданні були досліджені.
За показаннями свідка ОСОБА_29 , того ж дня біля 12 години вона спускалась сходами донизу та зустріла свого сусіда ОСОБА_8 . Через деякий час вона почула тупіт та крики з верхніх поверхів. У цей час з під'їзду вибігли два хлопці та розбіглись в різні сторони. Одним із них, який меншого зросту, вона зустрілась біля дверей під'їзду і встигла його роздивитися. Ним виявився ОСОБА_3
З показань свідка ОСОБА_30 убачається, що коли він стояв біля будинку АДРЕСА_5, то бачив як з будинку вибігло двоє хлопців і розбіглись у різні сторони. Після цього з під'їзду вийшов чоловік та жінка.
Згідно із протоколом огляду місця події, на сходах біля квартири потерпілого ОСОБА_8 були вилучені рукавиці. За висновком судово-імунолочічної експертизи за № 255 від 12.10.2006 року на них знайдено пото-жирові виділення, які можуть належати ОСОБА_5.
Таким чином, у справі встановлено, що саме цими рукавицями користувався засуджений ОСОБА_5 при розбійному нападі на ОСОБА_8
За даними протоколів впізнання значиться, що ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка накинулась на нього з ножем у квартирі та ОСОБА_29 опізнала ОСОБА_3 як особу, що вибігла з під'їзду 10 серпня 2006 року разом із іншим хлопцем, коли був вчинений розбійний напад на потерпілого.
Як вбачається із матеріалів справи, пред'явлення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 для впізнання проводилось з дотриманням вимог ст. 174 КПК України, про це свідчить показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_19 та ОСОБА_33, які залучались як поняті при проведенні вказаної слідчої дії.
Посилання в апеляціях на неправдивість показань потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_29 є безпідставними. Ці показання послідовні, узгоджуються та підтверджуються іншими доказами і даних про те, що вони могли обмовити засуджених немає.
Необґрунтованим є й наведене в апеляціях твердження про неповноту судового слідства. Як видно із протоколу судового засідання, було досліджено усі обставини, що могли мати значення для справи.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних, які б могли свідчити про штучне створення слідчими органами доказів винності засуджених або про можливу фальсифікацію доказів У справі не встановлено й інших порушень кримінально-процесуального закону, які згідно із законом тягнуть скасування вироку.
Докази, якими суд обґрунтував свій вирок про винність засуджених у вчиненні злочину,
6
передбаченого ст. 187 ч.3 КК України є належними, допустимими, достатніми і достовірними. Діям засуджених суд дав належну юридичну кваліфікацію.
Суд правильно встановив та визнав, що засуджені за попереднім зговором між собою вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_8 з метою утримання викраденого майна.
Вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу засуджених під час їх дій щодо потерпілого ОСОБА_8, суд виходив із усіх конкретних обставин справи.
У справі встановлено, що засуджені за попереднім зговором між собою вирішили заволодіти майном ОСОБА_8 , і діючи спільно, з направленням своїх дій на досягнення однієї цілі і з метою утримання викраденого ними майна, застосували ніж і цим виразили погрозу насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого. З урахуванням викладеного слід визнати, що матеріалами справи підтверджується висновок про наявність попереднього зговору між засудженими на вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8.
Разом із тим, колегія суддів вважає необхідним у даному випадку обвинувачення засуджених про застосування до потерпілого насильства, небезпечного для його життя чи здоров'я змінити на погрозу застосування такого насильства. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне дії ОСОБА_5 та ОСОБА_3 кваліфікувати як вчинення розбою за ознакою погрози застосування насильства.
Тому доводи в апеляційних скаргах про недоведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого за ст. 187 ч.3 КК України є безпідставними.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки майна із квартири потерпілої ОСОБА_13 30 серпня 2006 року в апеляціях не оскаржується, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні й детально викладеними у вироку доказами, ці дії засуджених кваліфіковані вірно.
Істотних порушень права на захист засудженого ОСОБА_5 під час досудового слідства, на що є посилання в апеляції, та які б вплинули на правильність прийняття рішення судом, не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання засудженим, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував як характер та суспільну небезпечність вчинених злочинів, так і дані, що характеризують їх особистість, а також усі обставини, що впливають на розмір покарання, що ОСОБА_5 раніше судимий і злочини вчинив у короткий строк після відбування покарання, що він на утриманні має неповнолітню дитину, а ОСОБА_3- його стан здоров'я та його матері.
Тому колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженим є справедливим, підстав для його пом'якшення, про яке порушується питання в апеляціях немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляції засуджених, захисників залишити без задоволення.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 4 липня 2007 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - без зміни.