Справа № 22-6033/2007 рік                         Головуючий у 1 інстанції Заруцька Г.М. .

Категорія     18                                              Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Новикової Г.В. суддів Маширо О.П.,  Ігнатової Л.Є. при секретарі Стефановій І.М.  розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в м. Донецьку цивільну справу по апеляції закритого акціонерного товариства „Приватбанк" на ухвалу судді Красноармійського міськрайонного суду від 1 червня 2007 року у справі за заявою ЗАТ „Приватбанк" про видачу судового наказу,

установив:

До апеляційного суду звернулось акціонерне товариство „Приватбанк" з апеляційною скаргою на ухвалу судді,  якою товариству було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1  2 561 грн.

Суд виходив з того,  що із заяви „Приватбанку" вбачається,  що ОСОБА_1має заборгованість за кредитом у сумі 1 718 грн. 88 коп.,  а також товариство нарахувало заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 797 грн. 12 коп.,  а усього на суму 2 561 грн.

На думку суду вимоги товариства не є безспірними,  бо у заяві йдеться не лише про стягнення заборгованості за кредитним договором,  суд відмовив товариству у видачі судового наказу,  бо виникає спір про право.

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу суду скасувати та передати справу до місцевого суду на новий розгляд,  оскільки вважає,  що вимоги банку є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представника банку,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід відхилити,  оскаржувану судову ухвалу залишити без змін,  з таких підстав.

У відповідності до вимог  ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін,  якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно зі  ст. 96 ЦПК України вимоги заявника мають бути документально підтверджені та безспірні,  тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги,  ні сума грошових коштів,  на яку претендує заявник. Таким чином,  вимоги,  за якими може бути виданий судовий наказ,  не тільки є безспірними,  а й такими,  що фактично визнаються боржником.

Однак з матеріалів справи вбачається,  що у заяві „Приватбанку" йдеться про видачу- судового наказу на суми заборгованості по кредиту та на проценти за користування кредитом,  тобто у даному випадку має місце спір про право.

За таких обставин судовий наказ не може бути виданий,  тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив заявникові у прийнятті заяви до розгляду.

Виходячи з наведеного,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу „Приватбанку" слід відхилити як безпідставну,  а оскаржувану судову ухвалу як таку,  що відповідає вимогам закону,  залишити без змін.

Керуючись  ст.  ст.  312,  313,  315 ЦПК України,  апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" відхилити.

Ухвалу судді Красноармійського міськрайонного суду від 1 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.