ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа № 824/361/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представників позивача - Барчук А.В., Попюк С.Н.,

представника відповідача - Іліки Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» (далі - позивач або ДП «Чернівцілегмаш») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000160152 від 14.01.2013 р. та №0000100152 від 14.01.2013 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено камеральну перевірку ДП «Чернівцілегмаш» на предмет своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення №0000160152 від 14.01.2013 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 486958,99 грн. та №0000100152 від 14.01.2013 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 2342,24 грн. Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стала не своєчасність сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання у податковій декларації з ПДВ. Вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, так як вони не ґрунтуються на нормах податкового законодавства України, а саме оскаржувані рішення прийняті поза межами строків давності застосування штрафних санкцій, які визначенні ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-VI (далі - ПК України), розмір штрафних санкцій розраховано не вірно, також ДПІ при нарахуванні штрафних санкцій порушено вимоги абз.4 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р., №2343-ХІІ (далі - Закон №2343). У зв'язку з цим позивач просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати ДП «Чернівцілегмаш» до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з ПДВ, від липня 2003 р. по листопад 2011 р., якою у діяльності позивача виявленні порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України. У зв'язку із зазначеним, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовані штрафні санкції.

Суть порушень вимог податкового законодавства, згідно акту камеральної перевірки, з боку позивача полягала у тому, що він не своєчасно сплачував податкові зобов'язання, самостійно визначені ним у податковій декларації з ПДВ.

ДП «Чернівцілегмаш» вважає зазначенні висновки викладенні в акті камеральної перевірки не обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, виходячи із наступного.

Так, ДПІ при прийнятті оскаржуваних рішень порушило строки давності застосування штрафних санкцій, які визначенні ст.102 ПК України, так як застосувала штраф за допущені позивачем порушення за період з 2002 р., тобто у строк, що перевищує 1095 днів.

Крім цього, у провадженні господарського суду Чернівецької області перебувала справа про банкрутство ДП «Чернівцілегмаш» в рамках, якої ДПІ визнано кредитором та нею заявлено грошові вимоги, які існували станом на 26.02.2004 р. Згідно довідки ДПІ від 10.04.2006 р., №6930/19-015 станом на 29.03.2006 р. сума заборгованості, яка визнана згідно ухвали суду №10/4/б від 07.04.2004 р. у розмірі 1399541,73 грн. погашена у повному обсязі, а тому визначення штрафних санкцій по вказаним зобов'язанням 14.01.2013 р. проведено із порушенням строку, визначеного ст.102 ПК України.

Також, представники позивача вважають, що ДПІ оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції за раніше несплачений штраф, що суперечить положенням ПК України.

Розрахунок штрафних санкцій проводився у т.ч. на підставі не встановлених документів та у розмірах, що перевищують 20% розмір санкцій від суми сплаченого боргу. Крім цього, штрафні санкції були нараховані у період дії мораторію, відповідно до положень Закону №2343, що також суперечить чинному законодавству України.

У зв'язку із викладеним просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, вважають оскарженні податкові повідомлення-рішеннями законними, так як в діях позивача дійсно мали місце порушення щодо несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

У зв'язку із тим, що із 1997 р. ДП «Чернівцілегмаш» постійно перебувало у процесі банкрутства на неї розповсюджувалась дія мораторію передбаченого Законом №2343, у зв'язку із чим ДПІ не мало можливості вживати заходи щодо стягнення податкового боргу, у т.ч. застосовувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань. У зв'язку із зазначеним вважають, що ДПІ не порушені строки застосування штрафних санкцій передбачених ст.102 ПК України.

При цьому представники ДПІ суду пояснили, що камеральна перевірка на наслідками проведення якої були прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проводилась не під час дії мораторію передбаченого Законом №2343, так як ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012 р. провадження у справі про банкрутство ДП «Чернівцілегмаш» припинено.

Також, представники ДПІ вважають, що суми штрафних санкцій, які застосовані до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розраховані вірно.

У зв'язку із цим просять суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На запитання суду, чому відповідно до розрахунку сум штрафних санкцій, який міститься в акті камеральної перевірки, в окремих випадках застосований ДПІ до ДП «Чернівцілегмаш» штраф перевищує 20% від погашеної суми податкового боргу, представники відповідача суду нічого пояснити не змогли.

Також, на запитання суду щодо правової природи документів, які зазначені в акті камеральної перевірки, як «невідомий документ від 26.04.2010 р., №AUTOPEN» та «Невідомий документ від №» та з урахуванням яких, ДПІ було застосовано штраф до позивача, представники відповідача суду нічого не змогли пояснити, посилаючись при цьому на недоліки автоматизованих програмних продуктів органів державної податкової служби.

Крім цього, судом в якості свідка допитана ОСОБА_4, яка суду пояснила, що працює на посаді старшого державного податкового інспектора ДПІ та 25.12.2012 р. проводила камеральну перевірку своєчасності сплати ДП «Чернівцілегмаш» до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з ПДВ. Також, ОСОБА_4 суду пояснила, що перевірка нею здійснювалась на підставі автоматизованих програмних продуктів органів державної податкової служби, безпосередньо декларацій у паперовому вигляді вона не бачила. Чому відповідно до розрахунку сум штрафних санкцій, який міститься в акті камеральної перевірки, в окремих випадках застосований ДПІ до ДП «Чернівцілегмаш» штраф перевищує 20% від погашеної суми податкового боргу, ОСОБА_4 суду нічого пояснити не змогла, так як і не змогла нічого пояснити щодо правової природи документів, які зазначені в акті камеральної перевірки, як «невідомий документ від 26.04.2010 р., №AUTOPEN» та «Невідомий документ від №».

Дослідивши зміст позовної заяви, а також враховуючи характер оспорюваних правовідносин, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів, який полягає у скасуванні податкових повідомлень-рішень, не у повній мірі поновлює його порушене право, так як в даному разі судом не надається оцінка щодо протиправності самих рішень. У зв'язку із зазначеним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та надати оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на предмет їх протиправності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, ДП «Чернівцілегмаш» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в ДПІ та у перевіряємому періоді було платником ПДВ.

25.12.2012 р. ДПІ проведено камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати ДП «Чернівцілегмаш» до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з ПДВ, від липня 2003 р. по листопад 2011 р., якою у діяльності позивача виявленні порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України. Дані порушення задокументовані актом №1701/15-3 від 25.12.2012 р. про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з ПДВ (далі - акт перевірки).

У зв'язку із зазначеним, ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000160152 від 14.01.2013 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 486958,99 грн., виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу та №0000100152 від 14.01.2013 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 2342,24 грн., виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

Згідно акту перевірки суть порушень вимог податкового законодавства, з боку позивача полягала у тому, що він не своєчасно сплачував податкові зобов'язання, самостійно визначені ним у податковій декларації з ПДВ.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000160152 від 14.01.2013 р. та №0000100152 від 14.01.2013 р. частково є протиправними та підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, зобов'язані виходи із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, а інколи і суперечать їм, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення частково протиправних податкових повідомлень-рішень. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.67 Конституції України та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митних справ.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У випадках порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 01.01.2011 р. з урахуванням строків давності, застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст.126 ПК України.

Судом встановлено, що ДП «Чернівцілегмаш», всупереч положень п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України несвоєчасно сплачувало податкові зобов'язання самостійно узгодженні ним податковими деклараціями з ПДВ, у зв'язку із чим ДПІ було застосовано штрафні санкції на підставі ст.126 ПК України. Зазначену обставину визнають представники позивача.

Дослідженням змісту акту перевірки встановлено, що штрафні санкції до позивача застосовані ДПІ за порушення ним вимог податкового законодавства, які мали місце у період з 2003 р. по 2011 р.

Відповідно до п.114.1 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно із ст.102 ПК України строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) органами державної податкової служби складають 1095 днів.

Стаття 102 ПК України не містить приписів, які надають органу державної податкової служби право продовжувати зазначені строки у зв'язку із введенням на підприємстві мораторію відповідно до Закону №2343 або право на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без дотримання строків давності у зв'язку із наявністю такого мораторію.

У зв'язку із зазначеним суд вважає, що застосування ДПІ штрафу відповідно до ст.126 ПК України за порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених ним у податковій декларації з ПДВ, які мали місце до 2010 року (понад 1095 днів до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) є протиправним.

При цьому суд зазначає, до ДПІ при розрахунки суми штрафу відповідно до ст.126 ПК України за періоди порушень, які мали місце до 2010 р. невірно визначався розмір штрафу.

Так, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п.11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій.

Дослідженням змісту акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень встановлено, що ДПІ до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що суперечить вищезазначеним положенням п.126.1 ст.126 ПК України.

Щодо правомірності застосування штрафу за період 2010-2011 р.р.

Так, відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України під податковою декларацією, розрахунком розуміють документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень ПК України податкова декларація (розрахунок), яка є предметом камеральної перевірки, завжди є документом, який підлягає ідентифікації по номеру та даті. Саме у податковій декларації платник податку самостійно визначає (узгоджує) суму податкового зобов'язання, яку він має сплатити до бюджету, і саме у зв'язку із несплатою цього податкового зобов'язання, у строки встановлені ПК України, орган державної податкової служби зобов'язаний застосувати до такого платника податку штраф відповідно до ст.126 ПК України.

Так, згідно акту перевірки підставою для застосування штрафу до позивача відповідно до ст.126 ПК України у т.ч. стали «невідомий документ від 26.04.2010 р., №AUTOPEN» (шість разів) та «Невідомий документ від №».

Представники ДПІ, а також свідок ОСОБА_4 не змогли суду ідентифікувати зазначені документи та безпосередньо пояснити їх правову природу, а також вказати на період виникнення податкового зобов'язання, самостійно узгодженого позивачем даними документами.

Суд вважає, що зазначені документи у зв'язку із неможливістю їх ідентифікації та встановлення правової природи, не можуть вважатись податковими деклараціями з ПДВ, якими позивач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання з ПДВ, а отже і не сплата по ним податкових зобов'язань, яка згідно пояснень представників ДПІ та свідка ОСОБА_4 відображена виключно у електронному вигляді, не може бути підставою для застосування штрафу відповідно до ст.126 ПК України.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що застосування штрафу відповідно до ст.126 ПК України у зв'язку із несплатою ДП «Чернівцілегмаш» грошового зобов'язання самостійно узгодженого невідомим документом від 26.04.2010 р., №AUTOPEN та невідомим документом від № є протиправним.

Крім цього, актом перевірки задокументовано порушення позивачем податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., а саме несвоєчасна сплата позивачем самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ: від 19.01.2011 р. №202577 (сума штрафу 427,6 грн.); від 21.03.2011 р., №9001475717 (сума штрафу 769,60 грн.); від 21.03.2011 р., №9001523508 (сума штрафу 351,40 грн.); від 20.04.2011 р., №9002366338 (сума штрафу 292,80 грн.); від 20.05.2011 р. №9003612160 (сума штрафу 178,40 грн.); від 17.06.2011 р., №9004038877 (сума штрафу 273,60 грн.). Загальний розмір застосованого до позивача штрафу за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. складає 2293,40 грн. Штраф розрахований відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України виходячи із 20% розміру погашеної суми податкового боргу.

Суд вважає, що ДПІ у даному разі не вірно розраховано зазначений штраф, так як відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 р. застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення. Враховуючи, що вищезазначені порушення податкового законодавства мали місце у період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., ДПІ мало застосувати у даному разі до ДП «Чернівцілегмаш» штраф у розмірі 6 грн. (по 1 грн. за кожне із 6 порушень), а не 2293,40 грн.

Таким чином, узагальнюючі вищевикладене обставини, суд вважає, що:

- податкове повідомлення-рішення №0000100152 від 14.01.2013 р., яке прийняте ДПІ на підставі п.126.1 ст.126 ПК України виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, в частині нарахування штрафу у розмірі 421,54 грн. є протиправним, а в частині застосування штрафної санкції у розмірі 1920,70 грн. є законним (при проведенні зазначеного розрахунку судом враховувались як правомірно нараховані суми штрафу, які зазначенні в акті перевірки та які нараховані на підставі податкової декларації від 22.02.2010 р., №10770, податкової декларації від 21.11.2011 р., №9011772229);

- податкове повідомлення-рішення №0000160152 від 14.01.2013 р., яке прийняте ДПІ на підставі п.126.1 ст.126 ПК України виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, в частині нарахування штрафу у розмірі 475865,39 грн. є протиправним, а в частині застосування штрафної санкції у розмірі 11093,60 грн. є законним (при проведенні зазначеного розрахунку судом враховувались як правомірно нараховані суми штрафу, які зазначенні в акті перевірки та які нараховані на підставі податкових декларацій: від 19.03.2010 р., №16497 (розмір штрафу 398,00 грн.), від 22.02.2010 р., №10770 (розмір штрафу 2193,40 грн.), від 20.01.2010 р., №205021 (розмір штрафу 313,69 грн.), від 19.04.2010 р., №39859 (розмір штрафу 650,00 грн.), від 20.01.2010 р., №205021 (розмір штрафу 1387,51 грн.), від 20.05.2010 р., №62486 (розмір штрафу 1019,80 грн.), від 21.06.2010 р., №69096 (розмір штрафу 402,00 грн.), від 30.07.2010 р., №101697 (розмір штрафу 82,00 грн.), від 20.09.2010 р., №122953 (розмір штрафу 99,60 грн.), від 20.09.2010 р., №122943 (розмір штрафу 10,20 грн.), від 20.10.2010 р., №149376 (розмір штрафу 797,80 грн.), від 19.11.2010 р., №171188 (розмір штрафу 68,00 грн.), від 20.12.2010 р., №180052 (розмір штрафу 1127,60 грн.), від 19.01.2011 р., №202577 (розмір штрафу 1,00 грн.), від 21.03.2011 р., №9001475717 (розмір штрафу 1,00 грн.), від 21.03.2011 р., №9001523508 (розмір штрафу 1,00 грн.), від 20.04.2011 р., №9002366338 (розмір штрафу 1,00 грн.), від 20.05.2011 р., №9003612160 (розмір штрафу 1,00 грн.), від 17.06.2011 р., №9004038877 (розмір штрафу 1,00 грн.), від 15.07.2011 р., №9004770809 (розмір штрафу 226,60 грн.), від 17.08.2011 р., №9006755529 (розмір штрафу 399,80 грн.), від 12.09.2011 р., №9007392676 (розмір штрафу 155,20 грн.), від 20.01.2010 р., №205021 (розмір штрафу 1701,20 грн.), від 20.10.2011 р., №9009349430 (розмір штрафу 55,20 грн.)).

Щодо позиції позивача, відповідно до якої вищезазначені штрафні санкції були нараховані у період дії мораторію встановленого на підставі Закону №2343, а тому вони є протиправним, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем суду надано копію ухвали господарського суду Чернівецької області про порушення провадження у справі про банкрутство від 22.11.2011 р. (справа №5027/1311-б/2011), якою порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Чернівцілегмаш» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У запереченнях на позовну заяву ДПІ зазначило, що провадження у справі про банкрутство ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012 р. припинено, що також не заперечувалось представниками позивача. Зазначена обставина у силу положень ч.3 ст.72 КАС України не доказується перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представниками позивача суду не надано інших доказів, які підтверджують, що в період проведення вищезазначеної камеральної перевірки діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже позиція позивача, відповідно до якої штрафні санкції були нараховані у період дії мораторію є необґрунтованою.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону №2343 (в редакції діючий на момент виникнення оспорюваних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Положення статті 12 цього Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

При прийнятті у справі рішення суд виходить із того, що в діях позивача мали місце порушення вимог податкового законодавства України в частині не своєчасної сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених ним у податковій декларації з ПДВ, однак ДПІ частково неправильно застосовано до нього штрафні санкції за виявленні порушення. Враховуючи, що розмір штрафу передбачений ст.126 ПК України є абсолютним-визначеним, суд вважає за можливим самостійно в межах виявлених порушень, які зазначені в акті перевірки здійснити коригування загального розміру штрафних санкцій, застосованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000160152 від 14.01.2013 р. та №0000100152 від 14.01.2013 р. підлягає задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним на скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби №0000100152 від 14.01.2013 р. в частині нарахування Державному підприємству легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" штрафу у сумі 421 (чотириста двадцять одна) грн. 54 коп.

Визнати протиправним на скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби №0000160152 від 14.01.2013 р. в частині нарахування Державному підприємству легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" штрафу у сумі 473577 (чотириста сімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 99 коп.

В частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби №0000100152 від 14.01.2013 р. щодо нарахування штрафу у сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 70 коп. та в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби №0000160152 від 14.01.2013 р. щодо нарахування штрафу у сумі 13381 (тринадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 00 коп. у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21432838) на користь Державного підприємства легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 30 коп. (пропорційно задоволеним вимогам).

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їз рахунку Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 30 квітня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов