Справа № 2-212/13 Головуючий у І інстанції Мора О.М.
Провадження № 22-ц/780/2416/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
Категорія 56 25.04.2013
УХВАЛА
Іменем України
24 квітня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Краснослобідська сільська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод в користуванні та зобов»язання знести новобудови,-
встановила:
у жовтні 2012 року позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначили, що вони згідно договору дарування домоволодіння від 21 травня 2004 року, є власниками в рівних частинах житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1
В 2003 році будинок з подвір»ям та присадибною земельною ділянкою в АДРЕСА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 та розпочав у 2010 році без будь-яких дозвільних документів, без узгодження з суміжними сусідами будівництво: встановив між своїм домоволодінням та домоволодінням позивачів металевий паркан висотою більше 2,5м. та з порушенням загальних норм будівництва згідно яких відстань від межі з сусідами повинна бути не меншою 4м., збудував літню кухню на відстані 1 метра, після чого почав будівництво будинку.
В результаті між сторонами виник конфлікт, оскільки збудований відповідачем двоповерховий будинок заважає загальному обзору будинку позивачів, через невелику відстань між будинками виникає постійно сирість після дощу і взагалі таке близьке розташування будинків є порушенням пожежних, будівельних та санітарних норм та відтак порушує права позивачів, відповідач на зауваження позивачів зазначає, що змінювати нічого не збирається та не буде приводити своє будівництво у відповідність нормам чинного законодавства. Звернення позивачів з відповідними заявами до прокуратури та інших контролюючих органів держави ніяких результатів не дали, тому позивачі вважають, що їхнє порушене право підлягає судовому захисту.
Позивачі просять суд зобов»язати відповідача знести всі новобудови, зокрема: літню кухню та двоповерховий житловий будинок, що розташований на відстані менш ніж 4 метри від межі подвір»я позивачів.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачі подають апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно договору дарування домоволодіння від 21 травня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №2441 позивачі є власниками в рівних частинах житлового будинку з надвірними-побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 вересня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №4153, відповідач придбав земельну ділянку розміром 2510 кв.м., розташовану на території АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування будівель та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка належала продавцю ОСОБА_9 на підставі державного акту на землю серії 1-КВ № 089824. Відповідач також на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2003 року є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №4850. Домоволодіння відповідача є сусіднім з домоволодінням позивачів.
Рішенням виконавчого комітету Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області №4/2 від 11.09. 2008 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво літньої кухні на земельній ділянці розміром 0.25га в АДРЕСА_2 та зобов»язано протягом трьох місяців з дня прийняття рішення одержати будівельний паспорт під забудову і попереджено про заборону здійснювати будь-які будівельні роботи без належного дозволу та про настання цивільно-правової відповідальності.
За заявою позивачки ОСОБА_2 від 01.10.2010 року Інспекцією державною архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено перевірку споруд на земельній ділянці ОСОБА_6, в результаті якої було винесено Припис №45 від 07.10.2010 року та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.96 КУпАП, оскільки в ході перевірки було встановлено порушення ОСОБА_6 ст.5 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Зазначеним приписом відповідачу пропонувалось будівельні роботи припинити з 07.10.2010 року та розробити, погодити і затвердити будівельний паспорт та проектну документацію. Отже за відсутність будівельного паспорта та проектної документації відповідач поніс адміністративну відповідальність та сплатив відповідно штраф.
Недобудована літня кухня, як вбачається з матеріалів справи є самочинним будівництвом, розташованим на земельній ділянці яка відноситься до домоволодіння відповідача, на сусідню земельну ділянку позивачів не заходить. Літня кухня збудована з порушенням будівельних норм щодо відстані до межі сусіднього домоволодіння в АДРЕСА_1
Відповідно до ч.2,3 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав: б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Таким чином, Земельний кодекс України прямо не передбачає такого способу захисту права власника земельної ділянки як знесення будівлі, до того ж побудованої на сусідній земельній ділянці. Однак у цьому кодексі указано, що перелік таких способів захисту не є вичерпним, й такі способи захисту можуть передбачатися іншими нормативними актами. Зокрема, аспекти можливого знесення певної будівлі за рішенням суду регулює Цивільний кодекс У країни.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» в п.17 зазначив, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред»явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК, статтею 103 Земельного кодексу України.
З позовом з підстав передбачених ст.ст.391,386 ЦК України позивачі не зверталися.
Відповідно до ч.1 ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Позивачами не подано доказів на підтвердження того, що внаслідок будівництва відповідачем літньої кухні відбулося затінення їхнього будинку, а також те, що в будинку позивачів постійно виникає сирість.
Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов»язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов»язана відшкодувати витрати, пов»язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» в п.24 зазначив, знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов»язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об»єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов»язання здійснити перебудову.
Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов»язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.
Таким чином на підставі викладеного, суд вважає, що знесення літньої кухні, за вказаних обставин у якості усунення перешкод у користуванні позивачами своєю земельною ділянкою чи будинком неможливе, оскільки позивачами не доведено порушення їхнього права, з підстав заявлених у позовній заяві.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з»ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді