Дата документу Справа № 330/185/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/778/45/13 Головуючий в 1-ій інстанції:

Категорія: ст. 185 ч. 2 Федорець С.В.

КК України

Доповідач: Кузьмичов В.Ю.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Кузьмичова В.Ю.,

суддів: Жовніренко В.П., Шаповал О.С.,

за участю прокурора Стоматової В.П.,

секретаря Торбач Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами заступника прокурора Запорізької області Скиданова О.Д., заступника прокурора Запорізької області Проценка Є.Т., прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Якимнюка С.А., на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт Якимівки Запорізької області, громадянин України, який не працює, знаходиться у фактичних шлюбних відносинах, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2 в будинку співмешканки, раніше судимий:

- 21.03.2003 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 2 роки;

- 01.10.2003 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

- 16.02.2006 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 27.11.2009 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 15 ч. 1, ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, 04.10.2012 року звільнений з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання,

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України до 4 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та щомісяця з'являтися до органів кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму матеріальної шкоди у розмірі 1 770 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 330 грн. у якості відшкодування збитків від злочину.

Як встановлено судом, 30.11.2012 року, приблизно о 09 год. 15 хв., ОСОБА_2, судимий за умисні злочини - за крадіжки чужого майна, знаходячись по вул. Леніна у смт Якимівка Запорізької області, біля будинку № 99, побачивши як ОСОБА_4 поклала гроші у гаманець, який поклала до сумочки, діючи умисно, з метою крадіжки чужого майна, пішов за ОСОБА_4 по вулиці, догнав її та шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав з сумочки, що знаходилась в руках у ОСОБА_4, гаманець, в якому знаходились гроші у сумі 1 520 грн. та банківські картки ПАТ «Райфайзен банк Аваль».

Після чого з банківської картки вказаного банку, через банкомат ПАТ «Державний ощадний банк України», який розташований за адресою: смт Якимівка, вул. Леніна, 11, зняв гроші в сумі 250 грн., що належать ОСОБА_4, внаслідок чого заподіяв потерпілій матеріальний збиток на суму 1 770 грн.

В апеляційних скаргах заступники прокурора Запорізької області Скиданов О.Д. і Проценко Є.Т., не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині та кваліфікацію його дій, просять вирок суду щодо нього скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з його невідповідністю тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, винести новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, в решті вирок суду залишити без змін.

В обгрунтування апеляційних скарг зазначили, що звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про винну особу, формально вказавши на можливість застосування ст. 75 КК України без наведення переконливих мотивів про можливість звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням.

Зокрема, суд не врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, при цьому, звільнившись з місць позбавлення волі, вже через невеликий проміжок часу скоїв аналогічний злочин, що вказує, що на шлях виправлення він не став.

Крім того, заступник прокурора області Скиданов О.Д. вважає, що суд, призначаючи покарання, не врахував обтяжуючу обставину по справі - рецидив злочинів, яка передбачена ст. 67 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом 1-ї інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині та кваліфікацію його дій, просив вирок суду щодо нього скасувати в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 місяців арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд дійшов хибного висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, зокрема, не врахував, що ОСОБА_2 чотири рази був засуджений за вчинення умисних злочинів проти власності, що підтверджується вироками Якимівського районного суду від 21.03.2003 року, тричі відбував покарання у вигляді позбавлення волі в місцях позбавлення волі. Після звільнення з місць позбавлення волі менш як за 2 місяці вчинив аналогічний злочин, що свідчить про те, що засуджений на шлях виправлення не став.

Заслухавши суддю-доповідача про сутність вироку та апеляційних скарг, прокурора, який підтримав апеляційні скарги заступників прокурора області, просив скасувати вирок суду першої інстанції, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України два роки позбавлення волі , обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, на підставі дослідження звукозапису судового засідання, дебатів та останнього слова обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції повинен розглянути судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

В апеляційних скаргах не ставиться під сумнів доведеність обвинувачення та його кваліфікація. На вирок суду відсутні апеляційні скарги особи, щодо якої постановлено вирок та потерпілої . На підставі ст. 349 КПК України за згодою обвинуваченого та інших учасників судового розгляду кримінального провадження , крім допиту обвинуваченого та потерпілої інші докази у провадженні не досліджувалися.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 визнав себе виннім у скоєному злочині у повному обсязі, не заперечував проти вимог потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в обсязі, який був заявлений в судовому засіданні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону на досудовому слідстві та при розгляді кримінального провадження у суді, не вбачається .

Тому при розгляді апеляційних скарг відсутні підстави для аналізу чи дослідження доведеності , кваліфікації дій засудженого та розміру стягнутої шкоди на користь потерпілої. Дії обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі змістом обвинувального акту та вирока суду кваліфіковані правильно за ст. 185 ч.2 КК України за ознакою повторності таємного викрадання чужого майна.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим. Між тим , на порушення вимог закону висновки при визначенні можливості звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України судом мотивовано без достатнього врахування даних про винну особу .

ОСОБА_2 не працює , неодноразово відбував покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, останній злочин вчинив менш як через 2 місяці після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, матеріальну шкоду , завдану потерпілій внаслідок вчинення злочину, добровільно не відшкодував та не вживав заходів до відшкодування.

Обставини , які пом'якшують покарання , у тому числі, визнання вини у повному обсязі, щире каяття , думка потерпілої про призначенням покарання , не пов'язаного з реальним позбавленням волі , постійне місце проживання , де винна особа характеризується задовільно, давали підстави для визначення покарання з урахуванням даних про винну особу в мінімальних межах покарання у вигляді позбавлення волі , передбаченого ч.2 ст. 185 ч.2 КК України.

Викладене свідчить, що вирок суду у частині призначення покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 414 КК України підлягає скасуванню у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

На думку колегії суддів , апеляційні скарги заступників прокурора області про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк є слушними.

Обтяжуючих покарання обставин , судом не встановлено. Наведені судом першої інстанції пом'якшуючі обставини при визначенні виду та розміру покарання судом свідчать про те, що ОСОБА_2 не може бути призначено покарання в максимальних межах, передбачених ст. 185 ч.2 КК України.

Між тим , ОСОБА_2 раніше 4 рази засуджений вироками судів за вчинення тяжких злочинів , тричі відбував покарання у місцях позбавлення волі , після відбуття останнього покарання у вигляді позбавлення волі через два місяця вчинив злочин відносно потерпілої ОСОБА_4 , який є середньої тяжкості, матеріальна та моральна шкода , завдана потерпілій внаслідок вчинення злочину, засудженим добровільно не відшкодована , на день вчинення злочину по теперішній час він не працює .

Обставини , які характеризують особу ОСОБА_2 , свідчать про те , що його виправлення та попередження вчинення нових злочинів , неможливо без реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі . Враховуючи пом'якшуючі обставини, строк позбавлення волі , повинен бути встановлено в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

Викладене свідчить, що апеляційні скарги заступників прокурора області , які пропонують призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі, не протирічать обставинам справи та винній особі . Вказаний строк позбавлення волі є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому після скасування вироку слід призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України позбавлення волі на строк два роки .

Думка заступника прокурора області Скиданова О.Д. про безпідставне неврахування судом обтяжуючою обставиною рецидиву злочинів , не підтверджується обставинами провадження. Згідно зі ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою , яка має судимість за умисний злочин. Між тим , ОСОБА_2 вчинив злочин за ознакою повторності , тобто , має місце вчинення злочину особою , яка має судимості за аналогічні злочини , при цьому, було взято до уваги ч.2 ст. 185 КК України.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 404, 407 п.3 , 420 п. 2 КПК України, колегія суддів

З А С У Д И Л А :

Апеляційні скарги заступників прокурора Запорізької області Скиданова О.Д. і Проценка Є.Т. , та апеляційну скаргу прокурора Якимнюка С.А. , який брав участь в розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 в частині призначеного покарання за ч.2 ст. 185 КК України , скасувати .

ОСОБА_2 визнати винним за вчинення злочину , передбаченого ч.2 ст. 185 КК України , та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі .

В решті вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання .

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку .

Судді:

В.Ю. Кузьмичов В.П. ЖовніренкоО.С. Шаповал