ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. № 31/541
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Глос О.І.,.
суддів:Бакуліної С.В., Цвігун В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ “Емілія”, м.Київ
на рішення господарського суду м.Києва від 30.11.2005 р.
у справі№31/541
господарського суду м.Києва
за позовомСПД ОСОБА_1
довідповідач-1 —ТОВ “Емілія”, м.Київ;
відповідач-2 —ТОВ “Асоль і К”, м.Київ
провизнання права на частку у спільній дольовій власності
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:не з'явився
від відповідача-1:Логвиненко О.С.
від відповідача-2:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 30.11.2005 р. у справі №31/541 (суддя Качан Н.І.) позов СПД ОСОБА_1. задоволено: визнано за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на створений ним об'єкт салон-магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідачів ТОВ "Емілія" та ТОВ "Асоль і К" на користь позивача — СДП–фізичної особи ОСОБА_1. витрати по сплаті держмита в сумі 10 829,00 грн. та витрати на оплату банківських послуг у сумі 108,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
У касаційній скарзі ТОВ "Емілія" просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 30.11.2005 р. у справі №31/541 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 43, 78, п.п. 3, 4 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 778 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, п. 10.5 договору оренди споруди від 01.02.2002 р. №16, на який посилається господарський суд в обґрунтування права позивача на перебудову орендованого приміщення, в зазначеному договорі взагалі відсутній; по-друге, за наявності в матеріалах справи клопотання про залучення судом в якості третьої особи ТОВ "МТІ" (орендодавця спірного майна) на стороні відповідача (ТОВ "Емілія"), це питання судом не вирішувалося; по-третє, посилання господарського суду на факт отримання згоди попереднього орендодавця (ТОВ "МТІ") на перебудову спірного приміщення як на факт, який не підлягає доведенню, у зв'язку з тим, що про таку згоду зазначено в тексті мирової угоди від 31.01.2005 р. (затвердженої ухвалою господарського суду м.Києва від 18.04.2005 р. у справі №14/416 за позовом ТОВ "Емілія" до ТОВ "Асоль і К" про розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення), не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у даній справі брали участь інші сторони, а позивач не був ні стороною у даній справі, ні учасником мирової угоди.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 21.06.2006 р. №02-12.2/174 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Цвігун В.Л.
Позивач та відповідач-2 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
01.02.2002 р. між позивачем —СПД ОСОБА_1. та попереднім власником приміщення ТОВ "МТІ" було укладено договір оренди приміщення №16, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач здійснив перебудову об'єкта оренди, в результаті чого було створено новий об'єкт оренди (двоповерховий салон-магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1") за адресою: АДРЕСА_2.
21.08.2003 р. рішенням господарського суду м.Києва за позовом ТОВ "Асоль і К" (співвідповідач у справі) договір оренди приміщення від 01.02.2002 р. №16 було розірвано, а позивача (ПП ОСОБА_1.) було виселено з займаного приміщення.
На момент розгляду справи у господарському суді першої інстанції орендарем спірного приміщення є ТОВ "Асоль і К" у відповідності до договору оренди від 01.08.2000 р. №53.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 права власності на створений ним об'єкт —салон-магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, в п. 10.5 договору оренди від 01.02.2002 р. №16, укладеного між ТОВ "МТІ" (орендодавцем) і позивачем (орендарем), позивачу надано право на перебудову спірного приміщення; по-друге, факт отримання згоди орендодавця на перебудову спірного приміщення засвідчено в мировій угоді від 31.03.2005 р., укладеної між відповідачем-1 та відповідачем-2; по-третє, відповідно до ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником; частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, зазначені висновки господарського суду не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарським судом не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Так, господарським судом не було надано будь-якої оцінки доводам відповідача-1, викладеним у відзиві на позовну заяву (а.с. 46–47), про те, що у тексті договору оренди від 01.02.2002 р. №16 не передбачено право позивача на перебудову спірного приміщення, а п. 10.5, на який послався позивач в обґрунтування наведеного, в тексті договору взагалі відсутній (копія договору оренди споруди від 01.02.2002 р. №16 (в якому відсутній п. 10.5) знаходиться в матеріалах справи —а.с. 48–50).
Окрім того, посилавшись на засвідчення факту отримання згоди орендодавця (ТОВ "МТІ") на перебудову спірного приміщення в тексті мирової угоди від 31.03.2005 р., господарський суд не взяв до уваги, що мирову угоду було затверджено ухвалою господарського суду м.Києва від 18.04.2005 р. у справі №14/416 за позовом ТОВ "Емілія" до ТОВ "Асоль і К" про розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення, в якій брали участь інші сторони, і не брали участі ні позивач —СПД ОСОБА_1., ні орендодавець спірного майна за договором від 01.02.2002 р. №16 —ТОВ "МТІ".
Крім того, господарським судом залишено без будь-якого реагування клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі орендодавця майна з договором —ТОВ "МТІ", яке реалізувало спірне майно відповідачу (а.с. 57).
Господарським судом не встановлено і хто був власником спірного приміщення на день звернення СПД ОСОБА_1. з позовом до господарського суду і на час винесення оскаржуваного рішення господарського суду м.Києва.
Вищенаведене свідчить про те, що господарським судом першої інстанції зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Емілія”, м.Київ задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду м.Києва від 30.11.2005 р. у справі №31/541, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
В.Цвігун