У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1

         Вироком  Міжгірського  районного   суду  Закарпатської  області  від 18 жовтня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, -

засуджено за ст. 197 КК України на 1 рік обмеження волі.

         Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2005 року вирок ОСОБА_1 скасовано, і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України справу закрито за відсутністю в його діях  складу  злочину,  передбаченого ст. 197 КК України.

         Судом першої інстанції ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що він, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_2 обходу майстерської дільниці ІНФОРМАЦІЯ_3, неналежно виконував свої посадові обов'язки по охороні та захисту лісу від самовільних рубок, допустивши вчинення на охоронюваній ним території в кварталах ІНФОРМАЦІЯ_4 вищезазначеної дільниці самовільні рубки смерек у кількості 196 шт. (247,61 куб./м), що спричинило шкоду навколишньому середовищу на суму 118 478 грн. 11 коп.

         У касаційному поданні заступник прокурора області порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції кримінального закону, оскільки, на його думку, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків було спричинено тяжкі наслідки  для власника майна, тому судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ст. 197 КК України.

         У доповненні до касаційного подання прокурор просить про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з направленням справи  на нове розслідування. При цьому посилається на те, що ОСОБА_1 як лісник виконував організаційно-розпорядчі обов'язки, але ця обставина залишилась поза увагою слідчих органів, внаслідок чого у справі було неправильно застосовано кримінальний закон.

         Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав касаційне подання і вважав, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на нове  розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія  суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

         Доводи у касаційному поданні щодо необґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 197 КК України, є безпідставними.

         Свій висновок про відсутність у діях ОСОБА_1, який працював лісником, зазначеного складу злочину, що полягав, як було визнано судом першої інстанції, у неналежному виконанні ним своїх обов'язків по охороні чужого майна, апеляційний суд належним чином мотивував в ухвалі. Вважати такий висновок суду апеляційної інстанції неправильним немає підстав.

         Крім того, як видно зі змісту доповнення до касаційного подання, в ньому, по суті, теж йдеться про відсутність у діях ОСОБА_1 саме цього складу злочину (передбаченого ст. 197 КК, суб'єктом якого  є не  службова особа).

         Що ж стосується доводів у доповненні до касаційного подання про необхідність скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з направленням справи на нове розслідування у  зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, то вони є необґрунтованими.

         Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчинені  злочину, передбаченого ст. 197 КК України. За цей злочин він і був засуджений вироком суду першої інстанції.

         З урахуванням цієї обставини та положень ст. 275 КПК України про те, що розгляд справи судом проводиться тільки в межах пред'явленого обвинувачення, вирок суду та ухвала апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 не можуть бути скасовані з направленням справи на нове розслідування з підстав неправильного застосуванням кримінального закону.

         Разом із тим апеляційний суд під час розгляду даної справи не мав приводів і підстав для висловлення судження про те, що ОСОБА_1 не є службовою особою і що в його діях відсутні ознаки будь-якого злочину, передбаченого главами VIII чи XVIII КК України (злочини проти довкілля чи злочини у сфері службової діяльності). Питання про це в апеляції засудженого не порушувалось, а отже, не було предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

         Таке судження апеляційного суду є передчасним.

         Тому воно підлягає виключенню з апеляційної ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 395-396 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

         Касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

         Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2005 р. щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з описово-мотивувальної частини ухвали судження суду  про те, що ОСОБА_1  не є службовою особою, що в його діях відсутні ознаки будь-якого злочину, передбаченого главами VIII чи XVIII Особливої частини КК України (злочини проти довкілля чи злочини у сфері службової діяльності).

судді:

   Цитович М.М.                             Кривенда О.В.                   Нікітін Ю.І.                                    

З оригіналом згідно:

суддя Верховного Суду України                                               Цитович М.М.