Справа № 461/282/13 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/783/3217/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
Категорія: 57
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого - Бермеса І.В.,
суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.,
за участі секретаря Проворної Н.І.,
та з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Нива- В.Ш.» про визнання протоколу недійсним, визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися,-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано, що 22 листопада 2011 року приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_5 був складений виконавчий напис про його борг у сумі 1 180 000 грн.
Ним, до моменту складення виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_5, було погашена частина боргу, а саме 114 400 гривень. Заборгованість станом на 22 листопада 2011 року згідно договору становила лише 1 015 600 гривень. Однак відсутній документ що підтверджує безспірність суми заборгованості боржника, отже виконавчий напис, був таким, що не підлягав виконанню, та мав бути повернутий стягувачу.
Судом не враховано, що старший державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ Германчук Р.В. не подав вчасно позов в суд про зняття накладених на його майно заборон, а саме існуючої станом на 31.05.2012 року заборони відчуження винесеної 30 вересня 2011 року Личаківським ВДВС ЛМУЮ, виконавець Гурський А.Ю. та 29 квітня 2011 року Личаківським ВДВС ЛМУЮ виконавець Матіїшин Н.І. Він не зміг скористатися правом у встановлений законодавством термін щодо добровільного виконання зобов'язання.
Він не був повідомлений про передачу на відповідальне зберігання його майна представнику ПП "НИВА-В.Ш.".
Проведення торгів абсолютно не відповідало вимогам чинного законодавства, проданий об'єкт знаходився під забороною на відчуження, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №36313828 від 01.06.2012 року сформованого приватним нотаріусом ЛМУ юстиції ОСОБА_9, та були грубо порушені його права згідно законів Закону України "Про виконавче провадження", Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Відповідно до 7.1 вказаного Тимчасового положення прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі:відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням. Він взагалі не був повідомлений про проведені торги.
Він не давав згоди заставодержателю, в даному випадку пану ОСОБА_10, згоди на право залишити майно за ним як заставодержателем, він не міг надати копії цього дозволу організаторові аукціону (торгів). У разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, тому слід було провести уцінку та торгівельна організація мала призначити повторні торги.
Висновки суду про те, що проведені торги відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про іпотеку", Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, є помилковими.
Просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
В судове засідання апелянт подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак не представив доказів про поважні причини неможливості прибути в судове засідання, а тому судова колегія у відповідності до вимог ст.305 ЦПК України прийшла до висновку, що клопотання слід відхилити та провести розгляд справи у відсутності апелянта, який повторно не з"явився у судове засідання. Представник апелянта ОСОБА_11 подав клопотання про витребування додаткових доказів, однак це клопотання судова колегія у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України відхилила, так як не представлені поважні причини неподання цих доказів у суді першої інстанції, а також в судових засіданнях в суді першої інстанції належно з'ясовані обставини, щодо яких додатково заявив клопотання представник апелянта.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_2, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «Нива - В.Ш» про визнання протоколу недійсним, визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.
В обґрунтування позову посилався на те, що 31 травня 2012 року в приміщенні філії ПП «Нива - В.Ш.» відбувся аукціон (прилюдні торги) з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, загальною площею 249,2 кв.м., яка належала йому. Вважав, що вказані прилюдні торги мають бути визнані такими, що не відбулися, а протокол торгів недійсним, оскільки він не був повідомлений про час проведення торгів, аукціон в порушення законодавства був проведений лише за наявності одного покупця, переможець торгів не сплатив у встановлений термін жодної суми за придбане майно. Враховуючи наведене, просив суд визнати протокол №1412177-2 від 31.05.2012 року проведення прилюдних торгів недійсними, а прилюдні торги 31.05.2012 року такими, що не відбулися.
Судом встановлено, що 31.05.2012 року в приміщенні філії ПП «Нива - В.Ш.» відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, загальною площею 249,2 кв.м., яка належала ОСОБА_3
Дані торги були проведені відповідачем на підставі договору №1412177 від 10.05.2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 10.05.2012 року з метою виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 22.11.2011 року.
Як вбачається з протоколу проведення прилюдних торгів від 31.05.2012 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_10, який є іпотекодержателем і оскільки продажна ціна лота складає 1169708 грн., а загальна сума перевищує продажну ціну та складає 1180000 грн., то переможець торгів зобов'язаний сплатити лише суму винагороди спеціалізованій організації в розмірі 116970,80 грн.
Встановивши, що про призначення прилюдних торгів на 31.05.2012 року позивача було повідомлено листом від 14.05.2012 року, а також розміщено інформаційні повідомлення на
сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в газеті «Львівська пошта» від 15.05.2012 року №51, в газеті «Високий Замок» від 15.05.2012 року №86, суд відмовив в задоволенні позову.
Посилання позивача, що торги в порушення законодавства були проведені лише за наявності одного покупця, а переможець торгів не сплатив у встановлений термін жодної суми за придбане майно судом не взято до уваги, оскільки встановлено, що відповідно до ст.45 Закону України «Про іпотеку» якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.
Судом встановлено, що переможцем торгів визнано ОСОБА_10, який є іпотеко- держателем і оскільки продажна ціна лота складає 1169708 грн,, а загальна сума перевищує продажну ціну та складає 1180000 грн., то переможець торгів зобов'язаний сплатити лише суму винагороди спеціалізованій організації в розмірі 116970,80 грн., яку він і сплатив.
При таких обставинах суд відмовив в задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що проведення торгів абсолютно не відповідало вимогам п. 7.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі:відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно.
Судова колегія не приймає до уваги ці посилання з наступних підстав.
Згідно до ч. 8. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 р. організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».
Отже норми Закону України «Про іпотеку» є спеціальними відносно загальних норм Закону України «Про виконавче провадження» та норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Крім того, наказ Міністерства юстиції України № 68/5від 27.10.1999 р., яким затверджено вказане вище Тимчасове положення, є підзаконним нормативно-правовим актом відомчого характеру, зміст якого не повинен суперечити законам України, які мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.4 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися, якщо жоден учасник не зареєструвався, або предмет іпотеки не був проданий.
Оскільки судом встановлено, що для участі у прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки, призначених на 31.05.2012 року було зареєстровано одного покупця - ОСОБА_10, якому було продано предмет іпотеки за початковою ціною, що відповідає вимогам ч.4 ст. 45 Закону України «Про іпотеку», тому немає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.
Судова колегія враховує і те, що боржником не оскаржувалась дії та постанови державного виконавця.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути в даному випадку підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Тому безпідставними є посилання апелянта, що з сторони державного виконавця були допущені порушення, які є підставою для задоволення позову.
Апелянт посилається на те, що при проведенні торгів порушено права ОСОБА_12, судова колегія не приймає до уваги, оскільки вказана особа не заявила про це вимог. До того ж сам апелянт визнає, що ухвала Личаківського районного суду м.Львова від 29 квітня 2011 року про накладення заборони на відчуження його спірної квартири була постановлена після того, як на той час квартира вже була в іпотеці з 11 квітня 2011 року по договору з ОСОБА_10
При цьому судова колегія враховує те, що правовий статус спірної квартири по договору іпотеки від 11 квітня 2011 року має пріоритет, так як відповідно до п.2 абз.1 ч.3 ст.9 та ст.13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку лише за згодою іпотекодержателя, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.
Посилання апелянта на те, що старший державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ Германчук Р.В. не подав вчасно позов в суд про зняття накладених на його майно заборон, а саме постанови Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 30 вересня 2011 року та ухвали Личаківського районного суду м.Львова 29 квітня 2011 року, а тому він - боржник не міг вчасно добровільно сплатити борг ОСОБА_10, судова колегія не приймає до уваги, оскільки сам апелянт міг скористатись правом на оскарження цих актів.
Апелянт не представив доказів про оскарження ним вказаних ухвали Личаківського районного суду м.Львова і постанови Личаківського ВДВС ЛМУЮ про накладення заборони на відчуження його спірної квартири.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт також зазначив, що в правоохоронні органи ним подана заява про кримінальне правопорушення при проведенні торгів.
Однак жодних доказів про кримінальне правопорушення він не представив.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що виконавчий напис, був таким, що не підлягав виконанню, так як ОСОБА_3 не заявляв про це окремого позову.
Провіряючи посилання апелянта про те, що він взагалі не був повідомлений про проведені торги, судова колегія прийшла до висновку, що відповідачем повідомлення про торги позивачу надсилалось (а.с. 55,56).
Довідкою заступника начальника поштамту-ЦПЗ №1 від 12.09.2012 року стверджено, що 25.05.2012 року позивачу вручена поштова кореспонденція, однак немає можливості зазначити відправника поштового відправлення (а.с. 116).
Тому судова колегія вважає, що апелянтом не представлено доказів про неповідомлення його про проведення торгів.
Посилання на те, що згідно договору він частину боргу погасив і заборгованість становила лише 1 015 600 гривень, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений можливості вимагати в ОСОБА_10 сплачених ним сум.
Таким чином судова колегія встановила, що позивач не представив доказів про те, що йому відсутність при проведенні торгів є правовою підставою для задоволення позову.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
Савуляк Р.В.