Справа № 464/313/13 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/3166/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бермеса І.В.,

суддів:Савуляка Р. В., Мусіної Т.Г.,

за участю секретаря: Проворної А.І.,

та участі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства "Під Зуброю" до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Під Зуброю" заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 5470, 98 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

Дане рішення оскаржили відповідачі.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що не враховано, що запропонований ЛКП "Під Зуброю" договір про надання послуг не відповідає вимогам закону, а тому не може бути укладеним, а також не може бути визнаним таким, що укладений.

Вказують, що теплосервісна організація в процесі здійснення своєї господарської діяльності не набуває права володіння чи розпорядження енергоресурсом, а тому їй за жодних обставин не може належати право збуту теплової енергії, і відповідно, право вимагати плати за теплопостачання. Також зазначають, що судом помилково припускається доведеність тієї обставини, що позивач є «виконавцем послуг з теплопостачання» на підставі вже самих тільки рішень виконкому Львівської міської ради №602 від 03.11.2000р. та № 365 від 08.06.2007р. Вся теплова енергія, що її отримує позивач, надається йому виключно для власного споживання - будь-які дії позивача з подальшого транспортування чи перепродажу отриманого енергоресурсу є незаконними і суперечать умовам договору з тепло виробником.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Львівське комунальне підприємство "Під Зуброю" звернулося з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за комунальні послуги, в якому просило стягнути з відповідачів солідарно 5470, 98 грн. заборгованості за період з 01.03.2007 року по 31.10.2012 року за послуги центрального опалення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на обслуговуванні ЛКП "Під Зуброю ", а тому повинні своєчасно вносити оплату за утримання будинку та прибудинкової території та плату за комунальні послуги. Однак, відповідачі невчасно та не в повному обсязі вносять плату та заборгували за період з 01.03.2007 року по 31.10.2012 року за спожите центральне опалення 5470, 98 грн.

Відповідно до п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживач повинен оплачувати послуги в установлені договором строки.

Суд встановив, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1. Дана обставина стверджується довідкою ЛКП " Під Зуброю " № 1709 від 15.11.2012 року (а.с.8).

Встановлено, що будинок у якому проживають відповідачі належить Львівській територі альній громаді в особі Львівської міської ради та перебуває на балансі ЛКП " Під Зуброю ".

Система опалення - централізоване, яке постачається ЛКП " Під Зуброю " та обліковується загальнобудинковим лічильником та розраховується з врахуванням встановлених рішенням Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008 р. ( з послідуючими змінами та доповненнями) двоставкових тарифів на теплову енергію, підігрів води та послуги з централізованого теплопостачання, які були чинними у період виникнення заборгованості по оплаті за опалення.

Суд встановив, що обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг відповідачі не виконують, позивачем направлялась відповідачам претензія з вимогою погасити заборгованість, однак заборгованість не погашена.

Також встановлено, що розмір боргу відповідачів перед позивачем складає 5470, 98 грн., виходячи із розрахунку заборгованості за центральне опалення від 16.11.2012 року (а.с.5), яку суд прийняв до уваги.

Судом установлено, що договірні відносини між сторонами, які випливають із договору про користування тепловою енергією, фактично існують, оскільки позивач такі послуги в належну відповідачам квартиру надає, а вони користуються ними.

Суд вірно надав оцінку тій обставині, що відсутність на даний час договору про надання послуг не є перешкодою для нарахування коштів за надання послуг зі сторони ЛКП в силу того, що відповідачі зобов'язані оплачувати вартість отриманих послуг.

Встановлено, що відповідачі до ЛКП "Під Зуброю " письмово не зверталися з претензіями про ненадання або неякісне надання комунальних послуг та не вимагали провести відповідний перерахунок.

При таких обставинах суд прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 5470, 98 грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки відсутність письмового договору не може бути підставою для відмови в позові, оскільки діюче законодавство не містять норм про те, що недодержання простої письмової форми договору про надання окремих видів послуг тягне за собою недійсність угоди.

Апелянти посилаються на те, що не було підстав для застосування розрахунків по двоставкових тарифах на теплову енергію.

Судова колегія не погоджується з такими посиланнями апелянтів з таких підстав.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно положень ст.20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно п. 1.2. Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання» (з наступними змінами згідно рішень від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433) встановлено тарифи на теплову енергію для централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Вказане рішення є чинне, а тому вірно прийнято судом до уваги при перевірці розрахунків поданих позивачем.

Апелянти також вказують, що позивач не є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання і знаходиться поза сферою правовідносин між виробником та споживачем цих комунальних послуг та немає ліцензії на надання цих послуг.

Судова колегія вважає ці посиланнями апелянтів безпідставними з таких підстав.

Із змісту ст.ст. 1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV убачається, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживач (фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги), виконавець (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору), виробник (суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги).

Статтею 7 цього Закону передбачено, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до рішень виконкому Львівської міської ради №602 від 03.11.2000 року та №365 від 08.06.2007 року виконавцем послуг з централізованого опалення було визначено, зокрема ЛКП "Під Зуброю ", статутною діяльністю якого передбачено, серед іншого, надання послуг теплопостачання (п. 2.2.10 статуту).

Договором між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ЛКП від 20.08.2002 року ЛМКП, чинного на час спірних правовідносин, передбачено що ЛМКП (енергопостачальна організація -виробник послуг) зобов'язана постачати ЛКП (виконавцю послуг) теплову енергію в гарячій воді, а останній -отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с.24-25).

Цим же договором визначена і точка розподілу надання цієї послуги (зокрема до будинку АДРЕСА_1) -на першому по ходу теплоносія по фланцю запірної арматури перед лічильником по опаленню і на місці врізки внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в транзитному трубопроводі. Тобто, виробник подає теплову енергію до будинку, а виконавець приймає її і забезпечує виконання цієї послуги шляхом утримання в належному стані внутрішньобудинкових систем теплопостачання тощо (а.с.27).

Отже, на підставі наведено колегія суддів приходить до висновку, що ЛКП "Під Зуброю " як виконавець послуги, який оплатив виробникові кошти за теплову енергію та забезпечив цю послугу споживачам, вправі вимагати від споживача відшкодування витрат на забезпечення цієї послуги.

При цьому колегія зазначає, що ліцензії на цей вид діяльності чинне законодавство не вимагає, оскільки позивач не здійснює транспортування і постачання теплової енергії, а забезпечує споживачам цю послугу (як випливає із Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) шляхом підтримання нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Так як ЛКП "Під Зуброю" надавав відповідачам послуги з централізованого теплопостачання, останні її споживали, від її отримання не відмовлялися, тобто між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надається ця послуга, тому вимога про стягнення із відповідачів заборгованості за цю послугу є обґрунтованою і позов обгрунтовано задоволено.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на - відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.