Справа №295/6580/13-к
1-кс/295/2464/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.05.2013 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В., за участю секретаря судового засідання Зоренко Т.О., прокурора Капало Р.І., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомир клопотання слідчого СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області лейтенант міліції ОСОБА_3, погоджене прокурором прокуратури м. Житомира ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, зареєстрований і проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_4 А, раніше судимий:
22.06.2006 року Богунським РС м. Житомира за ст. 186 ч. 2 КК України 2001 р., до 120 годни громадських робіт; 05.11.2009 року Києво-Святошинським РС Київської області за ст. 309 ч. 1 КК України 2001 р., до позбавлення волі строком на 1 рік, згідно ст.. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік, -
В С Т А Н О В И В :
Слідчий СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором прокуратури м. Житомира ОСОБА_4, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в його провадженні знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060380001560 від 30.04.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Вказує на те, що 30.04.2012 року близько 12 години ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_1, перебував в лісосмузі, що по вул. Богунській в м. Житомирі де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6, в цей час ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1, скоїти пограбування раніше незнайомої йому ОСОБА_6, на що ОСОБА_1, погодився тим самим вступивши з останнім в попередню злочинну змову.
Реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи узгоджено, ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_1, почали ззаду переслідувати ОСОБА_6 по стежці вздовж річки Кам’янки в напрямку буд. № 66 по вул. Богунській в м. Житомирі та неподалік від вказаного будинку на відстані 150 м., наздогнали потерпілу і ОСОБА_5, схопив потерпілу правою рукою за шию та наніс їй декілька ударів в область голови тим самим зламав її волю до супротиву. Після чого ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1, шляхом погроз вимагали в потерпілої її майно, що вона в подальшому й передала ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон марки «Samsung GT-E 1182» ІМЕІ 1-351718050907684, ІМЕІ 2-351719050907682 вартістю 279 гривень 95 копійок та грошові кошти в сумі 90 гривень, чим спричинили потерпілій матеріальної шкоди на суму 369 гривень 95 копійок.
Після вчинення відкритого заволодіння майном ОСОБА_6, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_1, утримуючи викрадене майно при собі з місця злочину зникли і в подальшому розпорядились викраденим майном на власний розсуд.
Як вбачається із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів, а також не заперечується підозрюваним, 01.05.2013 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Підставою до внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України – необхідність запобігти підозрюваному спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого та іншого підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити. Підозрюваний заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати щодо нього інший запобіжний захід – особисте зобов’язання, зазначаючи, що він щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також буде сприяти досудовому розслідуванню, не переховуватись від слідства та суду тощо.
Вивчивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення підозрюваного та його захисника, з'ясувавши думку прокурора та слідчого, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.п.3,5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Однак, на думку слідчого судді, прокурором не доведено, що дійсно існують ризики, які зазначені в клопотанні (підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого та іншого підозрюваного або вчинити інше кримінальне правопорушення), не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.
Так, прокурор при обґрунтуванні необхідності обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилається на тяжкість скоєного злочину, можливість здійснення підозрюваним впливу на потерпілого та свідків.
Однак, обставини на які посилається прокурор не є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як передбачає положення ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Таким чином, прокурор не довів наявність підстав вважати, що існує хоча б один з вказаних ним ризиків, і що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім. За таких обставин в задоволенні поданого клопотання слід відмовити.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання, прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначених в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, згідно положень ч.4 ст.194 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про можливість застосування відносно підозрюваного, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме особисте зобов'язання та покласти на нього обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до положення ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 184, 186, 187, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання слідчого СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_3, погоджене прокурором прокуратури м. Житомира ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покласти на нього строком до 30 червня 2013 року наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, за його викликом;
2) не відлучатися за межі м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Попередити підозрюваного ОСОБА_1, що в разі невиконання покладних на нього обов’язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя