30.11.2012                                                                                           справа № 2/1416/3004/12

Рішення

Іменем України

30 листопада 2012 року           м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

за участю:

представника позивача          ОСОБА_3

представника відповідача           ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_5, третіх осіб – ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «ЕНЕРГОБАНК» (далі – ПАТ «ЕНЕРГОБАНК») звернулося до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_5 та просило визнати нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м. на першому поверсі житлового будинку за літ.А-5, розташованого за адресою пр.Миру, 4/11 в м.Миколаєві, предметом іпотеки по зобов’язанням ОСОБА_7 за кредитним договором від 08.07.2008 № 25; в рахунок стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 373048,58 дол. США, що еквівалентно 2981777,30 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення шляхом проведення прилюдних торгів.

У обґрунтування позову вказав, що 08.07.2008 між Акціонерним банком «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір за № 25 на умовах якого надано кредит в іноземній валюті в сумі 270000, 00 дол.США, строком до 05.07.2013. Кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 08.07.2008, укладеним з ОСОБА_8, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку нежитлові приміщення по пр.Миру, 4/5, 4/6 в м.Миколаєві.

У встановлений кредитним договором строк грошові зобов’язання ОСОБА_7 не виконує внаслідок чого, станом на 03.08.2012 загальна сума заборгованості склала 373048,58 дол. США, що еквівалентно 2981777,30 грн., яка складається із 244352,28 дол.США суми боргу за кредитом, 93938,24 дол. США – відсотків, 10024,98 дол. США пені за прострочення платежів по процентам та 24733,07 дол.США пені за прострочення погашення кредиту.

Вимоги банку про погашення заборгованості позичальник та майновий поручитель не виконують.

У лютому 2012 року ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» стало відомо про визнання та затвердження ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19.10.2011 мирової угоди по цивільний справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики. Відповідно до цієї ухвали в рахунок стягнення боргу за договором позики припинено право власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення та визнано право власності на них за ОСОБА_9

У подальшому ОСОБА_9 здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно та звернулася до виконкому Миколаївської міської ради, рішенням якого від 21.12.2011 спірному нерухомому майну надано нову поштову адресу.

13.02.2012 на підставі договору дарування від ОСОБА_9 передала нерухоме майно в дар ОСОБА_11, а він у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу продав приміщення ОСОБА_5

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що спірне нерухоме майно не може бути предметом іпотеки, а відповідач є добросовісним набувачем.

Треті особи в судове засідання повторно не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Письмових заперечень проти позову до суду не надали.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і зібрані в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.07.2008 між Акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником вимог якого є ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 25, на умовах якого останньому надано кредит в іноземній валюті в сумі 270000,00 дол. США строком до 05.07.2013 із сплатою 17,00 відсотків річних.

Зобов’язання ОСОБА_7 за кредитним договором забезпечені нотаріально посвідченими договорами іпотеки від 08.07.2008, укладеним між банком та ОСОБА_10 та зареєстровані в реєстрі за №№ 1610, 1612. Одночасно із посвідченням договорів іпотеки, на предмет іпотеки нотаріусом накладено заборону на відчуження.

Відповідно до договору іпотеки ОСОБА_10 передала в заставу банку нежитлові приміщення магазину № 6, 7, 8, загальною площею 185,5 кв.м., розташовані по пр. у Миру, 4/5 та нежитлове приміщення загальною площею 68,9 кв.м. в житловому будинку А-5, розташованому по пр. Миру, 4/6, а банк набув право за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням – кредитним договором в повному обсязі.

У встановлений кредитним договором строк грошові зобов’язання ОСОБА_7 не виконує внаслідок чого, станом на 03.08.2011 загальна сума заборгованості склала 373048,58 дол. США, яка складається із 244352,28 дол.США заборгованості по кредиту, 93938,24 дол.США – відсоткам, та 34758,05 дол. США. - пені (10024,98 + 24733,07).

Згідно із підпунктом 4.2 пункту 4 кредитного договору однією із підстав набуття кредитором права вимоги дострокового повернення кредиту та сплати інших платежів є невиконання позичальником грошових зобов’язань.

Про порушення грошових зобов’язань та дострокове погашення кредиту і сплату інших платежів, передбачених кредитним договором, 23.12.2011 позивач надіслав на адресу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відповідні вимоги та відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення заборгованості. Вимоги банку позичальник та майновий поручитель отримали 18.01.2012, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, але заборгованість не погасили.

За змістом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 610 цього Кодексу встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статтей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи, що ОСОБА_7 до суду не надав письмових заперечень щодо розміру заборгованості по кредитному договору, а матеріалами справи підтверджується невиконання ним грошових зобов’язань, суд виходить з розрахунку позивача відповідно до якого розмір стягнення за кредитним договором в гривневому еквіваленті складає 2981777,30 грн., з яких 1953107,77 грн. – заборгованість по кредиту, 750848,35 грн. – відсоткам та 277821,10 грн. – пені. Підстави для зменшення розміру пені відсутні, так як її розмір є меншим основної заборгованості.

З пояснень представника позивача встановлено, що у лютому 2012 року банку стало відомо про прийняття Ленінським районним судом м.Миколаєва ухвали від 19.10.2011, явкою визнано мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики. Відповідно до умов мирової угоди в рахунок стягнення з ОСОБА_10 боргу за договором позики припинено право власності останньої на нежитлові приміщення загальною площею 166,5 кв.м. по пр.Миру, 4/5 в м.Миколаєі та нежитлове приміщення загальною площею 68,9 кв.м. по пр.Миру, 4/6 в м.Миколаєві та визнано право власності на зазначені приміщення за ОСОБА_9

10.04.2012 ухвала суду першої інстанції скасована ухвалою апеляційного суду Миколаївської області за апеляційною скаргою ПАТ «ЕНЕРГОБАНК».

Однак, до скасування ухвали, за заявою ОСОБА_9 рішеннями Миколаївської міської ради від 21.12.2011 №№ 1254, 1255 спірним нежитловим приміщенням надано нову поштову адресу: пр. Миру, 4/11 та вирішено оформити право власності на нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м. (166,5 + 68,9) на першому поверсі житлового будинку, А-5 по проспекту Миру 4/11 за громадянкою ОСОБА_9

Після цього, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13.02.2012 ОСОБА_9 передала нежитлове приміщення по Миру, 4/11 в м.Миколаєві в дар ОСОБА_11А, який їх продав за ціною 376300,00 грн. ОСОБА_5, оформивши угоду нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 25.02.2012.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша).

Згідно із частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Тобто, доведення в судовому порядку недійсності правочину з відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя не вимагається, оскільки недійсність такого правочину встановлена законом.

Слід зазначити, що частинами першою, другою статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічні позиція відображена в пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Отже, з системного аналізу змісту статті 23 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права, а також зміни його ідентифікаційних ознак (адреси, площі тощо). Тому до нового власника предмета іпотеки переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З огляду на наведені положення закону та встановлені обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом звернення стягнення в рахунок заборгованості по кредитному договору в сумі 2981777,30 грн. (1953107,77 + 750848,35 грн. + 277821,10) на предмет іпотеки – нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, проспект 4/11, власником яких на підставі договору купівлі-продажу є відповідач шляхом продажу вказаних приміщень з прилюдних торгів за початковою ціною продажу визначеною в рамках виконавчого провадження суб’єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Вимогу позивача про визнання спірних житлових приміщень, адреса та площа яких змінилися, предметом іпотеки, суд вважає зайвою, так як зазначено вище, незалежно від перепланування приміщень, зміни загальної площі, присвоєння нової поштової адреси, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» спірні приміщення статусу предмета іпотеки не змінили.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, а відтак за приписами статті 388 ЦК України в нього не може бути витребувано майно, суд вважає безпідставними, оскільки необхідною передумовою для застосування цієї норми є дотримання порядку відчуження майна, що в даному випадку відсутнє. Така позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі № 3-98гс11, яка є обов'язковою для всіх судів України.

Твердження представника відповідача, що до вирішення іншим судом спору про скасування рішення виконкому Миколаївської ради з надання нежитловим приміщенням нової поштової адреси, ухвалення рішення у даній справі неможливе, є безпідставними. Крім того, клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення іншої справи сторонами не заявлялося.

Відповідно до статті 88 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 – 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» - задовольнити частково

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08.07.2008 № 25, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_7, яка складається із 1953107,77 грн. заборгованості по кредиту, 750848,35 грн. – відсоткам та 277821,10 грн. – пені, що в загальній сумі становить 2981777,30 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по пр. Миру, 4/11 у м.Миколаєві та належать на праві власності ОСОБА_5 шляхом їх реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» судовий збір в розмірі 3219,00 грн.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                    

Повний текст рішення

підписано 03.12.2012.