АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/796/4641/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Виниченко Л.М.
Доповідач - Ящук Т.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Волошиної В.М.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановила:
У жовтні 2012 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. При цьому зазначала, що інших дітей відповідач не має.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 930 грн. щомісячно, починаючи з 01.10.2012 року до досягнення старшою дитиною повноліття, потім по 465 грн. щомісячно. В решті заявлених вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього аліментів на період часу його перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_6, 2012 року народження, до досягнення сином трирічного віку. Вважає можливим стягнення з нього аліментів лише після досягненню меншою дитиною трирічного віку - у мінімальному розмірі, тобто 30 % від прожиткового мінімуму дітей відповідного віку.
Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що він знаходиться в декретній відпустці по догляду за новонародженою дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 , іншого заробітку (доходу) не має, а тому не має змоги сплачувати аліменти позивачці. Крім того, стягнення аліментів у розмірі більшому, ніж мінімальний розмір, порушує права дитини, від якої у пологовому будинку відмовилась позивачка.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити; представник позивачки вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 12.07.2007 року.
Від шлюбу мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких позивачка просить стягнути аліменти.
Відповідач суду пояснив, що у них з позивачкою є ще одна дитина - син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, від якого позивачка відмовилась та залишила в пологовому будинку, проте відповідач в подальшому забрав дитину додому та утримує її. На підтвердження цих обставин відповідачем надано свідоцтво про народження ОСОБА_5, заяву ОСОБА_3 про відмову від дитини від 19.07.2012 року, рішення № 13 протокол № 14 від 03.08.2012 року комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській райдержадміністрації Київської області та розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області від 09.08.2012 року № 1605 про повернення новонародженої дитини ( хлопчика) батькові ОСОБА_2
Судом першої інстанції також встановлено, що дитина ОСОБА_6 проживає разом з відповідачем, а діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - разом з позивачкою, яка працює вихователем групи продовженого дня спеціалізованої школи № 129 м. Києва, однак з 15.08.2008 року по даний час знаходиться у відпустці по догляду за дітьми.
Згідно з довідкою від 17.10.2012 року та копією наказу №01-10/12 від 17.10.2012 року, відповідач працює в ТОВ «Енергосервіс-2006» на посаді електромонтера, з 17.10.2012 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції виходив із положень ст. 141, 180, 181, 182, 184 СК України, що встановлюють обов'язок батьків утримувати дитину до досягненню нею повноліття, та що обов'язки по утриманню дітей в однаковій мірі мають нести як батько, так і мати дітей.
Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для часткового задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він має бути звільнений від сплати аліментів до досягнення трирічного віку сином, який перебуває на його утриманні - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, не можуть бути підставою для відмови у позові у повному обсязі, оскільки законом встановлено, що батьки несуть рівні аліментні обов'язки щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Інших підстав для звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину, ніж визначені ст. 188 СК України (якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби), закон не передбачає.
При розгляді справи було встановлено, що з серпня 2012 року, коли відповідач забрав новонароджену дитину додому, і до 17.10.2012 року відповідач продовжував працювати і отримувати заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи, виданою ТОВ «Енергосервіс-2006» 30.11.2012 року ( а.с. 52). Як пояснила представник апелянта, догляд за дитиною у цей період здійснювала мати відповідача. За таких обставин відповідач має можливість працювати ( з повним або неповним робочим днем), отримувати заробітну плату та надавати утримання дітям, що проживають з позивачкою.
Таким чином, підстави для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до досягнення сином ОСОБА_6 трирічного віку - відсутні.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі є законним і обґрунтованим, норми матеріального права до спірних правовідносин у цій частині застосовано правильно.
При визначенні розміру аліментів суд виходив із матеріального становища сторін, розміру прожиткового мінімуму, та взяв до уваги ті обставини, що позивачка та відповідач проживають окремо, двоє малолітніх дітей проживають разом з позивачкою, на утриманні відповідача знаходиться одна малолітня дитина, відповідач не працює. Оскільки розмір прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років на час ухвалення рішення законодавчо визначений у сумі 930 грн., а обов'язки по утриманню дітей батьки мають нести в однаковій мірі, то суд визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 465 грн. на кожну дитину.
Однак колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції щодо розміру аліментів, які повинен сплачувати відповідач, оскільки такі висновки зроблені без урахування всіх обставин, що мають значення для справи.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено судом першої інстанції, на даний період з часу, з 17.10.2012 року відповідач перебуває у відпустці по догляду за спільною дитиною сторін - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, і не працює, та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до п.п. 12 п. 12 «Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 28.02.1993 року, утримання аліментів не провадиться з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За викладених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати також те, що доньці сторін ОСОБА_5, яка проживає з позивачкою, у липні 2012 року виповнилося 3 роки, а тому позивачка має можливість працювати. Доказів тих обставин, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку за станом здоров'я дитини - матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки на утриманні відповідача знаходиться спільна дитина сторін, на утримання якої позивачка допомоги не надає, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити розмір аліментів до суми, яка становить 30 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Враховуючи, що з 01.01.2013 року прожитковий мінімум для дитини до 6 років становить 972 грн. ( ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року №5515-VI), розмір аліментів у твердій грошовій сумі становитиме: 972 грн. х 30 % = 292 грн. на одну дитину, на двох дітей - 584 грн.
При цьому позивачка не позбавлена можливості в подальшому звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів у разі зміни матеріального стану платника аліментів чи за наявності інших обставин, визначених ст.192 СК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, та встановити його у сумі 584 грн. на двох дітей щомісячно. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року - змінити та визначити, що розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, становить 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття, а потім по 292 грн. щомісячно.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: