Справа № 345/608/13-к

Провадження № 11/779/200/13

Категорія ч.3 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Я.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Вилки С.С., Поповича С.С.,

з участю прокурора Рибки Л.Я.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Калуського міськрайонного суду від 01 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше судимого вироком Івано-Франківського міського суду від 07.09.2004 року за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі; вироком Тисменицького районного суду від 29.12.2008 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду від 01.03.2012 року за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 6 місяців арешту, засуджено:

за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 27 листопада 2012 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він вчинив таємне викрадення чужого майна повторно, поєднане з проникненням у житло, за таких обставин.

ОСОБА_2, будучи засудженим вироком Калуського міськрайонного суду від 01.03.2012 року за ст.ст.15 ч.3, 185 ч.3 КК України, 29 липня 2012 року приблизно о 20 годині у м. Надвірна по вул. Калнишевського, 7/3, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, через привідкриті двері, проник у квартиру, яка належить ОСОБА_3, звідки таємно викрав 2 мобільні телефони: марки "Nokia Х6-00, 8 GB" чорного кольору вартістю 2500 грн. і з сім-картою оператора "МТС", номер НОМЕР_1, вартістю 25 грн., що належить ОСОБА_3, чим заподіяв йому матеріальну шкоду на загальну суму 2525 грн., марки "Samsung GT-E 1080" чорного кольору вартістю 400 грн. із сім-картою оператора "МТС", номер НОМЕР_2 вартістю 25 грн., які належали ОСОБА_4, чим заподіяв їй матеріальну шкоду на загальну суму 425 грн. Після вчинення злочину ОСОБА_2 з місця злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Всього він викрав чужого майна на загальну суму 2950 грн.

У своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вважає вирок Калуського міськрайонного суду від 01 березня 2013 року незаконним і необґрунтованим, просить його змінити, призначити йому більш м,яке покарання, застосувавши ст.69 КК України, покликаючись на те, що при призначенні міри покарання судом не враховано таких обставин: його молодий вік, характеристику з місця проживання, визнання вини у скоєному та щире розкаяння, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, прокурора, яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненому відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних досудовим слідством та належно дослідженим в судовому засіданні доказам, справу розглянуто в порядку ст.299 КПК 1960 року, тому відповідно до положень ч.1 ст.365 КПК України 1960 року доводи засудженого щодо правильності кваліфікації його дій, апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як вбачається із вироку, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.65 КК України, у повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та особу засудженого, зокрема його позитивну характеристику з місця проживання (а.с.110), визнання вини, щире каяття у вчиненому та сприяння розкриттю злочину, а також відсутність тяжких наслідків від злочину. Вказані обставини суд визнав такими, що пом,якшують покарання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи (а.с.105), на час вчинення злочину 29.07.2012 року засуджений відповідно до ч.5 ст.89 КК України мав непогашену судимість, будучи засудженим вироком Калуського міськрайонного суду від 01.03.2012 року за ст.ст.15 ч.3, 185 ч.3 КК України. Отже, ОСОБА_2 вчинив злочин повторно, що є обтяжуючою обставиною.

Крім цього, санкція ч.3 ст.185 КК України не передбачає альтернативного виду покарання, окрім позбавлення волі, а засудженому було призначено мінімальний строк - 3 роки позбавлення волі.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення засудженого неможливе без його ізоляції від суспільства, тому підстав для застосування більш м,якого покарання колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду від 01 березня 2013 року відносно нього - без змін.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді С.С. Вилка

С.С. Попович

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук