ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2013 року № 826/3357/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення №0005802202 від 05.01.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» звернулось до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0005802202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті від 11.10.2012 №6600/22-217/14277604 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Укргзбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.06.2012» безпідставними та спростовуються наявними документами, відтак прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення підляже скасуванню.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що правочини між позивачем та контрагентами ТОВ «Ново-Ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є нікчемними, а відтак позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів. Також, відповідач зазначив, що позивачем завищено задекларовані суми в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» на загальну суму 21 920 943 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Деревної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Укргазбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатом якої складено акт від 11.10.2012 №6600/22-217/14277604 (далі - акт перевірки).

Як вбачаться з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1 ч. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток н загальну суму 37 830 964 грн. у тому числі по періодам 1 квартал 2011 року на суму 29 256 930 грн., 2 квартал 2011 року на суму 7 144 930 грн. 2 - 3 квартали 2011 року на суму 8 574 034 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0005802202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37 830 964 грн.

Щодо господарський взаємовідносин ПАТ «Укргазбуд» з ПП «Ново-Ком» суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки за перевіряємий період при взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком» позивачем віднесено до валових витрат 6 277 561 грн., у тому числі по періодам 1 квартал 2011 року 6123614 грн., 2 квартал 2011 року 153947 грн.

Зокрема, відповідачем встановлена відсутність у ПП «Ново-Ком» необхідних умов для здійснення діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що на думку відповідача, свідчить про відсутність у ПП «Ново-Ком» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичний дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань. Відповідач дійшов висновку, що господарські операції ПП «Ново-ком» з контрагентами, зокрема, ПАТ «Укргазбуд» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, транспортних засобів що економічно необхідно для здійснення господарської діяльності.

Проте позивач не погоджується з зазначеним висновком відповідача та зазначає, що ним до валових витрат не включено суми по господарським операціям з ПП «Ново-ком» оскільки ТМЦ придбані у ПП «Ново-ком» були повернуті, а валові витрати в сумі 6 277 561 грн., сформовано за рахунок ТМЦ придбаних у ТОВ «Верес».

На підтвердження викладеного позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи:

- видаткові накладні повернення товару (т. 1 а.с. 190-208),

- договір купівлі-продажу від 01.02.2011 між ПАТ «Укргазбуд» та ТОВ «Верес», видаткові та податкові накладні відповідно до вказаного договору (т. 1 а.с. 209-218),

- договір від 01.03.2011 №03/01 між ПАТ «Укргазбуд» та ТОВ «Верес» видаткові та податкові накладні відповідно до вказаного договору (т. 1 а.с. 219-247),

- договір від 10.03.2011 №17/03 між ПАТ «Укргазбуд» та ТОВ «Верес» видаткові та податкові накладні відповідно до вказаного договору (т. 2 а.с. 1-20).

Також, позивач зазначив, що ТМЦ на суму 7533073,35 грн. були придбані у ТОВ «Верес», а кошти перераховані ПП «Ново-Ком» на підставі повідомлення від ТОВ «Верес» про відступлення права вимоги.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом, придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Беручи до уваги, що необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем з його контрагентом ТОВ «Верес» підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Як вбачається зі змісту зазначених вище договорів купівлі-продажу, за даними договорами продавець (ТОВ «Верес») зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю (ПАТ «Укргазбуд») обладнання та будівельні матеріали у строки, кількості, якості й асортименті та по ціні зазначених в Специфікаціях (додатках до договорів) а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1). Ціна, асортимент ат якість встановлюється згідно специфікацій (п. 2.1, п. 4.1). Обсяги строки ат місце поставки Товару визначаються у Специфікаціях та погоджуються сторонами додаткового (п. 5.1) продавець передає покупцю на товар, який поставляється відповідно до специфікацій, наступні товаросупроводжуючи документи: видаткова накладна, податкова накладна (п. 5.3). Товар вважається прийнятим по кількості - згідно з кількістю зазначеною у видатковій накладній (п. 6.1).

Отже, з аналізу зазначених договорів вбачається, що обов'язковими документами, що підтверджують отримання товару є належним чином оформлені та підписані сторонами специфікації, видаткові та податкові накладні.

Відповідно до пп.2 п. 2 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, підписи на видаткових накладних не скріплені печаткою покупця та не містять підписи особи, що отримала товар (т. 1 а.с. 236-245),

Таким чином, первинні документи, в даному випадку - видаткові накладні оформлені з порушенням вимог законодавства, а тому не є документом, що підтверджують реальність виконання зазначених договорів.

Також позивачем не надано копій специфікацій, що унеможливлює ідентифікувати товар та місце його отримання, хоча наявність специфікацій є необхідною умовою поставки товару. Крім того позивачем не надано копії довіреностей на отримання товару та доказів оплати товару.

З огляду на вищенаведене, суд не приймає доводи позивача, що господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Верес» та складені на їх виконання первинні документи, відповідають податковому законодавству.

Щодо твердження позивача, що кошти перераховані позивачем ПП «Ново-Ком» на підставі повідомлення від ТОВ «Верес» про відступлення права вимоги, проте позивачем не надано суду жодного доказу такого відступлення права вимоги.

Щодо господарський взаємовідносин ПАТ «Укргазбуд» з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки порушення податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» обґрунтовано тим, що ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» має стан прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), товариство за податковою адресою не знаходиться, документів товариства не виявлено, ліцензій на надання послуг з перевезення товариство не має. Затриманий директор та засновник ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» ОСОБА_1, обвинувачений у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України від дачі свідчень та відібранні зразків почерку для проведення експертизи відмовився. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що господарські операції по ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж», з контрагентами та, зокрема, позивачем не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операції, відсутності майна, трудових ресурсів, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» укладено договір від 01.02.2011 №11а, в ході виконання якого складено акти здачу прийняття робіт, податкові накладні (т. 2 а.с. 31-48), договір субпідряду від 10.01.2011 №2, в ході виконання якого було складено довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, податкову накладну (т. 2 а.с. 58-69), договір №69 від 29.06.2011 в ході виконання якого було складено акти здачі-приймання робіт, податкові накладні (т. 2 а.с. 76-87). На підтвердження оплати робіт, відповідно до вказаних вище договорів позивачем надано суду копії банківських виписок, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» підписані ОСОБА_1

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі -Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи засновник та директор ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» ОСОБА_1 не мав відношення до зазначених обов'язків покладених на них згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

Отже, позивачем не надано первинних документів щодо формування витрат матеріалів (форми № М-29, М-19) обліку використання будівельних машин, подорожні листи, технічні паспорти на будівельні машини та інші докази обґрунтованості правомірності формування собівартості робіт. Також надані позивачем копії актів не дають змогу ідентифікувати обсяги виконаних робіт та складові собівартості таких робіт, проте, на думку суду відповідачем надано достатньо доказів, що ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по договорам субпідряду та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто з урахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не включаються до складу валових витрат виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи, що судом встановлено, що первинні документи ТОВ «Верес» оформлені з порушенням вимог законодавства, а тому не є документом, що підтверджують реальність виконання зазначених договорів, позивачем не надано суду жодного доказу відступлення права вимоги ТОВ «Верес», оскільки позивачем також не надано належних доказів правомірності віднесення до валових витрат витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж», суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем при здійснення господарської діяльності з ТОВ «Верес», ТОВ «Ново-ком» та ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» вимог п. 5.1 ч. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та як наслідок завищення валових витрат.

Також, в акті перевірки вказано, що згідно поданих до податкового органу декларацій по податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року позивачем було задекларовано в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» суму витрат в розмірі 32 721 786 грн.

Згідно декларації з податку на прибуток за 2010 рік значення об'єкта оподаткування (рядок 08) становить «-« 10 800 843 грн., що підтверджено актом планової виїзної перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 30.06.2011 №7591/23-02/14277604 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про завищення позивачем задекларованих сум у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 1 квартал 2011 року на загальну суму 21 920 943 грн.

Проте, позивач зазначає, що у деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року та за 2010 рік ним було задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, тобто в сумі 5 480 236 грн., а сума 21 920 943 грн. була тимчасово вилучена із складу від'ємного значення об'єкту оподаткування, яку в подальшому було відображено в декларації за 1 квартал 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

До 01 квітня 2011 року, при визначені доходів і витрат платники податків керувалися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01 квітня 2011 року.

Так, згідно пункту 6.1. статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Відповідно до пункту 22.4. статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, як зазначено вище п. 6.1 Закону про податок на прибуток міститься норма, що дозволяє підприємствам, які спрацювали в попередньому податковому році зі збитком, уключити суму таких збитків (з урахуванням амортизаційних відрахувань) до складу валових витрат першого календарного кварталу поточного податкового року.

Тобто платник, в якого в рядку 08 «Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)» декларації з податку на прибуток за 2009 рік відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування, до внесення змін до Закону про податок на прибуток Законом № 2275 міг перенести це від'ємне значення цілком, у повній сумі, але вже без знаку «-», у рядок 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» декларації за I квартал 2010 року. Це значення мало повторюватися без змін у всіх подальших деклараціях 2010 року (за півріччя) і лише з 3 кварталу 2010 року у складі валових витрат платника враховується 20% суми від'ємного значення об'єкта обкладення з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010

Враховуючи, що в акті перевірки відповідач вказує, що актом попередньої перевірки не було підтверджено, що зазначені у декларації за 1 квартал 2011 року валові витрати не були враховані позивачем у минулих податкових періодах, зокрема за 2010 рік, не надано таких доказів і позивачем під час розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку позивача про завищення позивачем задекларованих сум у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 1 квартал 2011 року на загальну суму 21 920 943 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0005802202, а тому адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда