Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.

                                                                                        Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

 

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

01 жовтня 2008 року                                                                            справа № 22-а-9647/08

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                             Арабей Т.Г.,

суддів:                                                   Геращенко І.В., Малашкевич С.А.

при секретарі  за участю: позивача представника відповідача	Шептульовій С.Ю.  ОСОБА_1 не з'явився
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу	судовому засіданні Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки;
на постанову	Донецького окружного адміністративного суду
від	05 травня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-3654/08
за позовом	ОСОБА_1
до  про	Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

 

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки провести перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком  за період з 2000-2008 роки, та стягнути з відповідача недоотриману суму пенсії у розмірі 16742,41 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки задоволено частково: визнано дії відповідача щодо нарахування пенсії позивачу неправомірними, зобов'язано Управління зробити перерахунок та виплату пенсії, згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.11.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

            Не погодившись з таким судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач отримує пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має другу групу інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник апелянта до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, части та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Позивач у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 20.03.2007р., є інвалідом другої групи (а.с.12).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -  спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону № 3235-15 від 20 грудня 2005 року.

            Проаналізувавши норми даної статті, колегія суддів зазначає, що ними визначений  загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом у 2006 році. 

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам другої групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

            Згідно частини третьої ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

            Колегія суддів зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий  розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), колегія суддів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.

              Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що до ст.ст. 50-54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік». Відповідно до розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України на 2008 рік», Розділ ІІ цього закону (саме цим Розділом внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») набирає чинності з 01 січня 2008 року. Спірні відносини, а саме право особи на перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинного до 01 січня 2008 року, які були предметом розгляду у суді, виникли до набрання чинності Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» і тому, колегія суддів вважає, що до них не можуть застосовуватися положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до  статті 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає: з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

 Проаналізувавши норми даної статті колегія судів зазначає, що ними визначений  загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом у 2006 році.               

            Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року №  3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року). Саме неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу 1 статті 28 загального закону в частини визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене, суд 1-ої інстанції правильно визнав дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки неправомірними та зобов'язав перерахувати пенсію.

           Колегія суддів вважає, що дії Управління щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової) у розмірах менших, ніж це передбачено законом є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стосовно посилання відповідача у апеляційній скарзі на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлювати інші строки для звернення до адміністративного суду. Пункт 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Крім того, згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач при розгляді позову в суді першої інстанції не звертався до суду з письмовою або усною заявою про відмову в задоволенні позову на підставі пропущення строку звернення до адміністративного суду.

            Тому апеляційна скарга в цій частині також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення, але при зазначенні судом дати з якої необхідно відповідачеві здійснити перерахунок пенсії, суд не врахував вимоги ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої перерахунок призначеної пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно. Оскільки позивачем таку заяву було подано 21.11.2007р.,  то перерахунок необхідно здійснювати з 01.12.2007р.        

Керуючись статтями 184, 195, 196, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року у справі № 2-а-3654/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії - задовольнити частково.

Змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року у справі № 2-а-3654/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії, а саме в абзаці третьому резолютивної частини постанови вказати: «з 01.12.2007 року»

            В іншій часті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року - залишити без змін.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 

Головуючий:                                                                                    Т.Г.Арабей

Судді:                                                                                                І.В. Геращенко

                                               /підписи/                                           С.А. Малашкевич

 

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                    Т.Г. Арабей