Головуючий у 1 інстанції - Сергєєв В.М.

                                                                              Cуддя-доповідач - Арабей Т.Г.

 

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

24 вересня 2008 року                                                                    справа № 22-а-9584/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого     судді	Арабей Т.Г.
суддів: при секретарі за участю сторін: позивача представника від відповідача	Геращенко І.В., Малашкевич С.А. Литвіновій Л.О.  не з'явився  не з'явився
розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради
на постанову	Жовтневого районного суду м. Луганська
від	30 травня 2008 року
по справі	№ 2-а-64/08
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Головного управління державного казначейства України в Луганській області
про	визнання дій незаконними, виплату компенсації на оздоровлення, -

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

ОСОБА_1 звернувся до  суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

              Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-64/08 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про виплату компенсації на оздоровлення за 2002-2006 роки було задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму  допомоги на оздоровлення за  2003,2004 2005  роки у розмірі 3439,90 грн.,

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також незастосування судом першої інстанції ст. 99 КАС України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. Письмово просив розглянути справу за їх відсутність

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

           Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

           Позивач дійсно має статус постраждалої  від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи і перебуває на обліку у Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.6).

           Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи - 5 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:

за 2002 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,( грудень 2002р.)

за 2003 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,(грудень 2003р.)

за 2004 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,(листопад 2004р.)

за 2005 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,( травень 2005р.)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач  посилається на невірне застосування норм матеріального права, оскільки  при виплаті зазначених сум він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, а постанову суду І інстанції зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат. 

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІ групи - 26 грн. 70 коп.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

            Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на   2003-2005 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не є обґрунтованими оскільки Цивільним Кодексом України у п. 3 ч. 1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров'я  або смертю, а в розумінні ст. 48 Закону № 796-ХІІ допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наряду з викладеним, постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції при визначенні суми стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, помилково визначив суму 3439,90 грн., оскільки розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  26 грн. 70 коп. за 2003-2005 роки є неправомірними, а тому підлягають стягненню за  2003р.-998,30 грн.(205х5-26,70); за 2004р.-1158,30 грн.(237х5-26,70); за 2005р.-1423,30 грн.(290х5-26,70), а всього 3579,90 грн.

            Керуючись ст. 71, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201,ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради - залишити без задоволення.

            Змінити постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 травня 2008 року по справі № 2-а-64/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Головного управління державного казначейства України в Луганській області визнання дій незаконними, виплату компенсації на оздоровлення, а саме в абзаці третьому резолютивної частини постанови вказати: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2003,2004 та 2005 року у розмірі 3579 ,90 грн.»

В іншій частині постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 травня 2008 року по справі № 2-а-64/08 - залишити без змін.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного провадження вступає в законну силу з моменту проголошення та  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 

           

 

 

 

            Головуючий:                                                                                  Т.Г. Арабей

             

            Судді:                                                                                               І.В. Геращенко

 

                                                                                                                     С.А. Малашкевич