Головуючий суду І інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач-Арабей Т.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
22 серпня 2008 року справа № 22а-8614/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Арабей Т.Г.
суддів Яманко В.Г., Горбенко К.П.
при секретарі судового засідання Денисенко К.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 19 червня 2008 року
у справі № 2а-10998/08
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області
про виплату компенсації на оздоровлення за період з 2002 по 2005 та 2007 роки у розмірі 5031,50 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 та 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року у справі № 2-а-10998/08 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про виплату компенсації на оздоровлення за 2002-2005 та 2007 роки було задоволено, а саме: визнані дії відповідача незаконними та стягнуто недоотриману суму допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2005 та 2007 роки у розмірі 5031,50 грн.,
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. Письмово просив розглянути справу за їх відсутність
Позивач у судовому засіданні просив рішення суду І інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач дійсно має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи і перебуває на обліку у Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 05.10.1993 року (а.с.5).
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 4 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:
за 2002 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,(24.05.2004р.)
за 2003 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,(18.08.2004р.)
за 2004 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,(07.02.2005р.)
за 2005 рік - в сумі 90 грн. 00 коп.,(12.10.2005р.)
за 2007 рік - в сумі 90 грн. 00 коп.,(15.03.2007р.)
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач посилається на невірне застосування норм матеріального права, оскільки при виплаті зазначених сум він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІІ групи - 21 грн. 50 коп.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004, 2005 та 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 21 грн. 50 коп. за 2002- 2005 та 2007 роки є неправомірними, а тому підлягають стягненню за 2002р.- 638,50 грн.(165х4-21,50); за 2003р.-718,50грн.(185х4-21,50); за 2004р.-926,50 грн.(237х4-21,50); за 2005р.-1238 грн.(332х4х4-90); за 2007р.-1510 грн.(400х4-90), а всього 5031,50 грн., з огляду на те, що на момент фактичної виплати 24.05.2004р. УПСЗН був належним відповідачем.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року у справі № 2-а-10998/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області
про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002-2005 та 2007 роки - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Т.Г.Арабей
Судді В.Г. Яманко
К.П. Горбенко