Головуючий суду 1 інстанції - Федько С.П.

                                                           Судд-доповідач- Арабей Т.Г.

                                                                                               

 

                                                                   

                                                                 Україна

                   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2008 року                                                                     справа № 22-а-8297/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого     судді	Арабей Т.Г.
суддів: при секретарі за участю: представника позивача	Геращенко І.В., Нікулін О.А. Літвіновій Л.О.  ОСОБА_2
розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційні скарги	Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області та ОСОБА_1
на постанову	Центрально-Міського районного суду  м. Горлівки
від	12 червня 2008 року
по справі	№ 2-а-134/08
за позовом	ОСОБА_1
до	Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про	визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості  недоотриманої суми на оздоровлення за 2000-2007 роки, -

 

В С Т А Н О В И  Л  А :

 

14.01.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом.

              Постановою Центрально-Міського районного суду  м. Горлівки від 12 червня 2008 року у справі № 2-а-134/08 позов ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення заборгованості  недоотриманої суми на оздоровлення за 2000-2007 роки було задоволено частково, а саме стягнуто недоотриману суму  допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2080 грн. В частині стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2000-2006 роки - відмовлено на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Позивач до суду не з'явився подав заяву про розгляд справи за його відсутність.

Представник позивача просив рішення суду І інстанції змінити та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Центрально-Міського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області до суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути без їхньої участі.

Представник ГУ ДКУ в Донецькій області також до суду апеляційної інстанції не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а в задоволенні  апеляційної скарги Центрально-Міського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області відмовити, а судове рішення скасувати та постановити нове рішення. 

           Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

           ОСОБА_1. дійсно має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи і перебуває на обліку в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської Донецької області.

           Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи - 5 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати. Відповідно до Закону України №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007р. складав 400 грн., а з 01.10.2007р. складав 440 грн.

            В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено 05.07.2007 року - 120 грн. При призначенні допомоги відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зазначеною постановою № 562  в супереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема для інвалідів ІІ групи, які постраждали  внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - 120 грн.

          Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у такому розмірі за 2007 рік - (440 грн. х 4) -120 грн. = 2080 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З моменту прийняття постанови КМУ № 562, а також постанови КМУ № 836 від 27.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

            Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на   2007 р., а не вказані Постанови КМУ.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. за 2007 рік, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.  

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає, що за 2000 та 2002 роки позивачу, також, не доплачені суми на оздоровлення відповідно до вимог спеціального Закону, але не підлягають стягненню зазначених коштів за 2000-2002 роки саме з цього відповідача, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення  хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256.

Тобто, в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2000, 2001 та за 2002 роки позивач пред'явив вимоги до неналежного відповідача у справі, тому колегія суддів вважає  за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за вказаний період саме з цього відповідача.

Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області ради провести перерахунок щорічної одноразової допомоги  на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

До того ж, колегія суддів вважає посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не є обґрунтованими з огляду на наступне.

             Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

             Проте згідно ч. 1 тієї ж статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 

             Так, іншим законом - Цивільним Кодексом України у п. 3 ч. 1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров'я  або смертю.

             В розумінні ст. 48 Закону № 796-ХІІ допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з причини пропущення строку звернення до адміністративного суду, а тому підлягають задоволенню щорічна одноразова компенсації на оздоровлення у наступному розмірі:

за 2003 рік - в сумі 998,30 грн. (205х5-26,70);

за 2004 рік - в сумі 1158,30 грн.(237х5-26,70);

за 2005 рік - в сумі 1540 грн.(332х5-120);

за 2007 рік - в сумі 2080 грн.(440х5-120), а всього підлягає стягненню 5776,60 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку щодо відмови зобов'язання відповідача при виплаті позивачу щорічної одноразової компенсації на оздоровлення, керуватися нормами ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та сплачувати допомогу у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, оскільки Кодексом адміністративного судочинства передбачено відновлювати лише порушені права громадянина, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.  

   На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд порушив норму матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга УПСЗН задоволенню не підлягає, а постанова суду скасуванню.             

           Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, п.3 ч. 1 ст.198, ч.2 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 12 червня 2008 року у справі № 2-а-134/08  за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманої суму  допомоги на оздоровлення за 2000- 2007 роки -  скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 роки у розмірах, встановлених постановою КМУ №  562.

Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу  на оздоровлення за 2003-2005 роки та 2007 рок у сумі 5776,00 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

 

 

 

 

 

Головуючий                                                                                               Т.Г. Арабей

 

Судді                                                                                                            І.В. Геращенко

 

                                                                                                                      О.А. Нікулін