Головуючий у 1 інстанції - Рогова Т.Д.

                                                                                                  Cуддя-доповідач - Арабей Т.Г.

 

                                                                

                                                                Україна

                   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2008 року                                                                     справа № 22-а-7726/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого     судді	Арабей Т.Г.
суддів: при секретарі за участю сторін: позивача представника від відповідача	Геращенко І.В., Старосуд М.І. Ліивіновій Л.О.  не з'явився  не з'явився
розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради
на постанову	Дружківського міського суду Донецької області
від	04 червня 2008 року
по справі	№ 2-а-219/08
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради
про	виплату компенсації на оздоровлення та щорічної грошової допомоги, -

 

В С Т А Н О В И  Л  А :

 

ОСОБА_1 19.05.2008р. звернувся до суду з вищевказаним позовом.

              Постановою Дружківського міського суду Донецької області 04 червня 2008 року у справі № 2-а-219/08 позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області, про виплату компенсації на оздоровлення за 2007 рік та щорічної грошової допомоги за 2000-2007 роки було задоволено частково, а саме: визнані дії відповідача незаконними та стягнуто недоотриману суму  допомоги на оздоровлення 2007 роки у сумі 2625 грн., стягнуто недоотриману щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік у сумі 3600 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та постановити нове рішення.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. 

           Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

           Позивач дійсно має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 1 групи і перебуває на обліку у Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради.

           Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам І та ІІ групи - 5 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Крім того, згідно  ч. 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п. 9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особами, які є учасниками війни, є особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

             Фактично позивач отримав від відповідача у  2000 році-150 грн., у 2001 році-150 грн., у 2002 році - 150 грн., у 2003 році - 150 грн., у 2004 році - 195 грн., у 2005 році - 400 грн., у 2006 році - 400 грн., у 2007 році - 450 грн., при цьому відповідач керувався положеннями Законів України “Про державний бюджет України ” на відповідний рік (а.с.11).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач  посилається на невірне застосування норм матеріального права, оскільки  при виплаті зазначених сум він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, а постанова суду підлягає зміненню  з наступних обставин.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1є інвалідом першої групи, що підтверджується посвідченням, віднесений  до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - пяти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2007 рік Управління не виплатило щорічну допомогу на оздоровлення.

 Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2008 року - 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 525 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Постановою № 562 у супереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 1 групи, постраждалі у наслідок Чорнобильської катастрофи - 120 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562.

            Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

               Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом протягом фінансового року, за який йому належить до сплати щорічна допомога на оздоровлення.

 Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

                Таким чином, дії відповідача в частині не виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув її за 2007 рік.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абз. 1 ст. 17-1  щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якого у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах, зокрема,  інвалідам  I  групи  -  450 гривень, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 року.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року - в розмірі 450 грн., встановлених Законами України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі, встановленому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно ст. 22 зазначеного закону рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради або до районного (міського) суду.

Оскільки орган праці та соціального захисту населення порушив право позивача на отримання разової грошової допомоги, виплата якої встановлена ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, він звернувся за захистом порушеного права з позовною заявою, та суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2000, 2001, 2002, 2003,  2005, 2006 роки, оскільки здійснення відповідачем виплати в ці роки у розмірах, передбачених Законами України „Про Державний бюджет” на відповідні роки є правомірним, тому, що вони передбачені вищезазначеними законами, що прямо встановлюють розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня, які не визнані неконституційними, що підтверджує правомірність їх застосування при виплаті допомоги.

Колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції строку звернення до суду, однак необхідно керуватися не загальними нормами ЦК України, а ст. 99 КАС України, який передбачає річний строк звернення до суду за захистом порушеного права, з огляду на те, що на цьому наполягав відповідач у суді І інстанції відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової допомоги до 5 травня за період 2000-2006 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо права позивача на отримання відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» разової грошової допомоги у 2007 році.

Наряду з викладеним, постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції при визначенні суми стягнення разової грошової допомоги, помилково визначив суму 3600,60 грн. замість 3650,60 грн. Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції і уточнити, що  стягненню разової грошової допомоги з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 3650,60 грн.

            Керуючись ст. 71, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201,ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Змінити постанову Дружківського міського суду Донецької області від 04 червня 2008 року по справі № 2-а-219/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми  допомоги на оздоровлення за  2007 рік та стягнення недоотриману щорічну допомогу до 5 травня а саме в абзаці третьому резолютивної частини постанови вказати: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу, як інваліду війни, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 60 коп.».

В іншій частині постанову Дружківського міського суду Донецької області від 04 червня 2008 року по справі № 2-а-219/08 - залишити без змін.

               Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

 

 

 

               Головуючий:                                                                                     Т.Г. Арабей          

 

               Судді:                                                                                  І.В. Геращенко

                                              /підписи/                                                             М.І. Старосуд

 

 

 

З оригіналом згідно:

 

 

Суддя                                                                                                                Т.Г. Арабей