Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

                                                                                                                      Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

                                                                          Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          У Х В А Л А

                  Іменем України

  25 червня 2008 року                                                                           справа № 22-а-5431/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

   Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2008  року позов ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконною відмову відповідача щодо виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій та стягнення заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2003-2007 роки було задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПСЗН щодо відмови виплатити грошову допомогу за 2004, 2007 роки та зобов'язано відповідача виплатити заборгованість з щорічної разової грошової допомоги за вищезазначені роки.  

Не погодившись з таким судовим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. 

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником бойових дій та перебуває на обліку у відповідача та має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня.

Проте, виплати позивачу грошової допомоги у 2003, 2005, 2006  р.р. здійснені на підставі ст.ст. 28, 34, 30 Закону України «Про Державний бюджет України», на відповідний рік та є правомірними і розмір цих виплат які отримав позивач не визнані не конституційним.

Таким чином недорахованими є суми у 2004 та 2007 роках, а саме: у 2004 р.- у розмірі - 342,50 грн. та у 2007 р. - 1770,30 грн.

Позивач  у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав відповідні пояснення.

              Представник відповідача до судового засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. 

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, щоОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі п'яти  мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області в 2003 р. - 90 грн., в 2004 р. - 120 грн., в 2005 р. - 250 грн.,в 2006р.- 250 грн., у 2007 р.- 280 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 28 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік”, ст. 44 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 34 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”,  ст. 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (v020p710-04) від 01.12.2004 року.

Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо невиплаті позивачу  щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року, встановлених ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”, а не в розмірі  342 грн. 50 коп. (92,50 х 5) - 120, згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. є очевидною.

Проте, ст. 28 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік” ст. 34 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”,  ст. 30 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з підставами щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

               Крім того, Положення пункту 13 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

               Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахуванняОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 280 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі  2050,30 грн. (410,06 х 5) згідно абз.5 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахуватиОСОБА_1. недоплачену суму щорічної грошової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій в розмірі 1770,30 гривень (410,06 х 5 - 280).

             Відповідно до ст. 3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені  обставини справи та ухвалено постанову  з додержанням  норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, 

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2008  року у справі за № 2-а-4261/08 за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області  про визнання незаконною відмову відповідача щодо виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій та стягнення заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2003-2007 р.- без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:                                                                        Т.Г. Арабей   

            Судді:                                                                        І.В. Геращенко

                                               /підпис/                                              С.А. Малашкевич

З оригіналом згідно.

Суддя                                                                                    Т.Г. Арабей