Головуючий у 1 інстанції - Морозова С.М.

                                                                                                                      Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 жовтня 2008 року                                                                                              справа № 22-а-11725/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

24.06.2008 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради, ГУ ДК в Луганській області про визнання дій першого відповідача неправомірними щодо нарахування та сплати щорічної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії ЧАЕС на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 роки.   

Постановою Артемівского районного суду м. Луганська від 12.09.2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі. Визнані неправомірними оскаржувані дії першого відповідача, з якого стягнуто на користь позивача заборгованість за зазначеним видом грошової допомоги.

Не погодившись з таким судовим рішенням, перший відповідач подав апеляційну скаргу.

УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2 ст. 4, п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п.п. 11 п. 28 розд. 2, ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, п.п. "є" п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 99 КАС України.

Вважає, що сплачуючи позивачу зазначений вид допомоги у розмірах зазначених в Постановах Кабінету Міністрів України, діяв у межах повноважень та відповідно до діючого законодавства. 

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, визнан інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачена щорічна допомога на оздоровлення першої та другої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 січня 2003 році - 185 грн., з 1 грудня 2003 року - 205 грн., з 1 вересня 2004 року - 237 грн., з 1 січня 2005 року - 262 грн., з 1 квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 грн., з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 1 жовтня 2007 року - 460 грн., з 1 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн.   

            В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: в серпні 2003 року за 2003 рік - 26 грн. 70 коп., у вересні 2004 року за 2004 рік - 26 грн. 70 коп., у лютому 2005 року за 2005 рік - 26 грн. 70 коп.; у лютому 2007 року за 2007 рік - 120 грн.; у травні 2008 року за 2008 рік - 120 грн. 

            Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 7924 грн. 90 коп.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач знаходиться на обліку у зазначеного відповідача як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, визнаний інвалідом 2 групи за захворенням, яке повязане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим користується також правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до першої і другої категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальні заробітні плати. 

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи в 26 грн. 70 коп., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 2 групи встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2 групи - 26 грн. 70 коп. та з 2005р. для інвалідів 2 групи - 120 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не постанови №№ 836, 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

            Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

            Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп. за період 2003, 2004, 2005 роки та у розмірі 120 грн. за 2007, 2008 роки, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

            Разом з тим, суд першої інстанції помилково визначив розмір суми, яка підлягає стягненню з першого відповідача на користь позивача за зазначеним видом допомоги, не врахувавши час, коли фактично була сплачена ця допомога, що визначає розмір мінімальної заробітної плати.

            Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути недоотриману допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у сумі 7724 грн. 90 коп. (за 2003 рік - 185 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп. = 898 грн. 30 коп.; за 2004 рік. - 237 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп. = 1158 грн. 30 коп.; за 2005 рік - 262 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп. = 1283 грн. 30 коп.; за 2007 рік - 400 грн. х 5 - 120 грн. = 1880 грн.; за 2008 рік - 525 грн. х 5 - 120 грн. = 2505 грн.).

            Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3  Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту  населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення зазначених видів допомоги є обґрунтованим.   

Статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Зазначене доводить, що Управління, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції ст. 99 КАС України, то вони не заслуговують до уваги, оскільки у відповідності до ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимоги по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, але із помилковим зазначенням розміру суми яка підлягає стягненню з УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську на користь позивача за рахунок Державного бюджету, а тому судове рішення підлягає зміні у зазанченій частині.  

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 11, 21, 160, 184, 195, 196, пунктом 2 частини 1 статті 198, статтею 201, частиною 2 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 12.09.2008 року у справі № 2-а-199/08 - залишити без задоволення.

Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 12.09.2008 року у справі № 2-а-199/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства в Луганській області про визнання дій неправомірними, нарахування та сплату недоплаченої щорічної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії ЧАЕС на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 роки - змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови замість "7924 грн. 90 коп." вказати "7724 грн. 90 коп.".

В інший частині постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 12.09.2008 року у справі № 2-а-199/08 - залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:                                                                         І.В.Геращенко

            Судді:                                                                                    Т.Г.Арабей

                                                                                                   С.А.Малашкевич