Справа № 168/333/13-ц

Провадження № 2/168/108/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2013 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

при секретарі - Ковальчуку А.А.,

розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Старогутівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на майно її матері ОСОБА_2, яка померла 19.12.2010р., а саме: на житловий будинок з господарськими спорудами. Позов мотивує тим, що після смерті матері відкрилась спадщина на належний останній житловий будинок. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, в якому заповіла їй усе належне своє майно. Позивач також зазначає, що прийняла спадщину шляхом подання заяви у нотаріальну контору, однак отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно не може у зв’язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Позивач у судове засідання подала заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Старогутівська сільська рада просить розглядати справу за відсутності її представника, позов визнає.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Судом встановлено, що 19.12.2010 р. померла мати позивача ОСОБА_3 /а.с.7/. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок, збудований у 1951 році, з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: вул.Шевченка, 38 в с.Сукачі Старовижівського району Волинської області. Вказані будівлі збудовані у сільській місцевості і зареєстровані у погосподарській книзі сільської ради, а тому є підстави вважати, що вони прийняті в експлуатацію і не є самовільним будівництвом /а.с.15/.

ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належне їй майно позивачці /а.с.8, 15/. Заповіт складений ОСОБА_2 не змінений і не скасований /а.с.15, 31/.

Позивач прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори, однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у зв’язку із неподанням правовстановлюючих документів про належність спадкодавцю нерухомого майна – будинку /а.с.16/.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За вимогами ст.ст.328-330 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність прав власності не випливатиме із закону.

Згідно з п.п.5 п. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004р. правовстановлювальним документом, на підставі якого провадиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами, цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання і у випадку невизнання права особи, вона згідно вимог ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.

Враховуючи, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що вона за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на вказане спадкове майно.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись п.п.5 п. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, ст. ст. 11, 15, 16, 328-330, 1217, 1218, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст.ст.15, 60, 62, 174, 197, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Старогутівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться по вул.Шевченка, 38 в с.Сукачі Старовижівського району в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла 19.12.2010р.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя                                                                                 О.Й.Хаврона