Головуючий в 1 інстанції - Шальєва В.А.

                                                                         Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

 

                                                                          

Україна

 

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2008 року                                                                           Справа № 22-а-8612/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Арабей Т.Г.

суддів:                       Яманко В.Г., Горбенко К.П.

                                 

при секретарі           Денисенко К.С.                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від по адміністративній справі	17 червня 2008 року № 2а-5525/08
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації
про	визнання дій незаконними та стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни з 2004 по 2007 роки, -

ВСТАНОВИЛА:

 

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення разової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

           Постановою Донецького  окружного адміністративного суду від 17 червня 2008 року у справі № 2а-5525/08 позовна заява задоволена частково: визнані дії відповідача неправомірними та стягнуто з управління на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2004 та 2007 роки у сумі 3088,06 грн. В задоволені іншої частини позову відмовлено.

            Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та винести нову постанову, якою у частині задоволення позовних вимог про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 та 2007 роки - відмовити.

            Вважає правомірним та обґрунтованим застосування у спірних правовідносинах положень Законів України “Про державний бюджет України ” на відповідний рік, крім того апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не застосував вимоги ст. 99 КАС України.

            Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмово просив розглянути справу за його відсутності.

            Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ОСОБА_1 має статус інваліда війни ІІІ групи з 12.01.2000 року, про що свідчить посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 3), у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

             Фактично позивач отримав від відповідача у 2004 році - 130 грн., у  2005 році -  270 грн., у 2006 році - 270 грн., у 2007 році - 300 грн., при цьому відповідач керувався положеннями Законів України “Про державний бюджет України ” на відповідний рік.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач  посилається на невірне застосування норм матеріального права, оскільки  при виплаті зазначених сум він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних обставин.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус інвалідів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 7  мінімальних пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абз. 1 ст. 17-1  щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якого у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах, зокрема,  інвалідам війни ІІІ групи -  300 гривень, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 року.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року - в розмірі 300 грн., встановлених Законами України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі, встановленому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Тому, відповідача належить зобов'язати нарахувати позивачу недоплачену суму щорічної грошової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 2570,42 грн. (410,06 х 7-300).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки, оскільки здійснення відповідачем виплати в ці роки у розмірах, передбачених Законами України „Про Державний бюджет” на відповідні роки є правомірним, тому, що вони передбачені вищезазначеними законами, що прямо встановлюють розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня, які не визнані неконституційними, що підтверджує правомірність їх застосування при виплаті допомоги.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне відмови у задоволенні позову в частині стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік, оскільки КАС України набув чинності з 01.09.2005 року. Позивач звернувся з теперішнім позовом до суду 07.02.2008 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності процесуальним Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 щорічно отримував грошову допомогу до 9 травня, яка йому виплачувалася до 5 травня поточного року, тобто з виплачених сум він повинний був дізнатися, що, на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі, порушено.

Далі, юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду.

Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Тобто, судова колегія зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової допомоги 2004 рік і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачає.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач в даному випадку на цьому наполягає. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позові за 2004 рік.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно і правильно, але судом першої інстанції правильна оцінка спірним правовідносинам надана частково, допущено помилку в застосуванні норм процесуального права, оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 за 2004 рік - підлягають скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

            Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2008 року у справі за № 2а-5525/08 за позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни з 2004 по 2007 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Позов ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни з 2004 по 2007 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації щодо призначення та виплати ОСОБА_1  недоплачених сум щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи за  2007 роки в розмірі  відповідно до ч. 5 ст. 13 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги за  2007 рік в розмірі 2570,42 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

             Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 

 

 

Головуючий:                                                                                  Т.Г. Арабей

 

Судді                                                                                                В.Г. Яманко

 

                                                                                                          К.П. Горбенко