29.04.2013                                                                                                     справа № 2-1416/3004/12

Ухвала

29 квітня 2013 року           м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

за участю:

представника заявника           ОСОБА_3

представника позивача           ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Миколаєва заяву представника ОСОБА_5 про зупинення примусового виконання виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

встановив:

У квітні 2013 року представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про зупинення примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва по цивільній справі № 2/1416/3004/12, та визнання його такими, що не підлягає виконанню.

Як на підставу своїх вимог представник заявника посилається на те, що право власності на нежитлове приміщення ОСОБА_5 набула на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.02.2012. На момент укладення договору нежитлове приміщення предметом іпотеки не було, а у відповідному реєстрі відомості щодо його обтяження були відсутні. Між тим рішенням Ленінського районного суду від 30.11.2012, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28.01.2013, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 по кредитному договору звернуто стягнення на вказане нежитлове приміщення, як предмет іпотеки.

На думку представника заявника при ухваленні вказаних рішень, всупереч дійним обставинам та умовам договору купівлі-продажу від 25.02.2012, суди дійшли помилкового висновку про продаж ОСОБА_5 нежитлових приміщень, які на момент їх купівлі нею перебували під забороною відчуження та іпотеці у Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк»). Як покупець та добросовісний набувач майна, ОСОБА_5 жодних зобов’язань за договором іпотеки не набувала, а отже суди помилково обмежили її у праві власності та наклали на неї іпотечні зобов’язання, у зв’язку із чим виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник банку проти задоволення заяви заперечував.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, що не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу та дослідивши матеріали заяви і оцінивши зібрані в ній докази, встановив наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30.11.2012, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28.01.2013, у рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 2981777,30 грн. за кредитним договором від 08.07.2008 № 25, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_7, звернуто стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літерою А-5 по пр. Миру, 4/11 у м.Миколаєві та належать на праві власності ОСОБА_5 шляхом їх реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Із змісту заяви вбачається, що як підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник вказує на невідповідність ухвалених судами рішень процесуальному та матеріальному праву, що потягло порушення прав ОСОБА_5, як добросовісного набувача та власника майна.

Із заяви також вбачається, що виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні в державній виконавчій службі і до теперішнього часу не виконаний.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Із системного аналізу наведених вище положень статті 369 ЦПК України слідує, що підставами для визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є обставини, що вказують на відсутність обов’язку боржника у зв’язку із його добровільним виконанням чи з інших причин.

У даному випадку, заявник фактично надає правову оцінку рішенню суду, яке набрало законної сили, на відповідність процесуальному та матеріальному праву, що не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у розумінні статті 369 ЦПК України. Крім того, як вбачається із матеріалів справи вказані у заяві підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, були предметом дослідження як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, в рішеннях яких наведена відповідна правова оцінка вказаним у заяві обставинам.

У зв’язку із наведеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі наведеного, керуючись статтями 209, 210, 369 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 про зупинення виконавчого провадження та визнання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Миколаєва, виданого відповідно до рішення від 30.11.2012, – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя