КОПІЯ Справа № 2-а-582/08
Категорія 49
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2008 року Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Ясенової Т.І.
при секретарі - Турік Л.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.08.2008р.;
від відповідача: Ковтун А.М, довіреність № 01/01-14 від 08.01.2008р..
Майстренко О.М., довіреність № 2618/01-14 від 06.12.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровограді про зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровограді, в якому просить зобов'язати відповідача призначити йому страхові виплати у зв'язку із втратою професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до висновку медико - соціальної експертної комісії з 13.08.2007р., виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати в сумі 1255 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.01.1954р., під час виконання трудових обов'язків на першому Приморському будуправлінні тресту „Сиб-спецстрой”, він отримав тяжку виробничу травму правого ока та втратив зір на зазначене око.
13.08.2007р. медико - соціальною експертною комісією йому було встановлено 55 відсотків втрати професійної працездатності та підтверджено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безтерміново.
15.05.2008р. висновком медико - соціальної експертної комісії йому безстроково було встановлено 70 відсотків втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Отримавши висновки медико - соціальної експертної комісії щодо втрати професійної працездатності, він вдруге звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровограді з питанням щодо можливості призначення йому компенсуючих виплат. На що відповідач відмовив йому у призначенні будь-яких виплат, мотивуючи це тим, що травму ОСОБА_1 отримав, працюючи на території сучасної Російської Федерації, а отже, обов'язок щодо призначення йому компенсуючих виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Російської Федерації.
Позивач з відмовою відділення Фонду не погоджується, посилаючись на те, що, у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” він має право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти заявлених позовних вимог. Суду пояснив, що право на отримання належних страхових виплат виникло у позивача у 1954 році.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Разом з тим, згідно п.2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Враховуючи те, що перше Приморське будуправління тресту „Сиб-спецстрой”, на якому працював позивач, не передавало до відділення Фонду особову справу ОСОБА_1, як це передбачено чинним законодавством, у відділення Фонду відсутні правові підстави щодо взяття позивача на облік та призначення йому відповідних страхових виплат.
Тому, відділенням Фонду було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні страхових виплат та рекомендовано звернутися до суду для встановлення права на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, в судовому порядку.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1, перебуваючи у трудових відносинах з першим Приморським будуправлінням тресту „Сиб-спецстрой”, що знаходився на території колишнього СРСР, одержав трудове каліцтво, про що складено Акт про нещасний випадок на виробництві, за формою Н-1, від 22.01.1954р. (а.с.7-8).
13.08.2007р. медико - соціальною експертною комісією позивачу встановлено 55 відсотків втрати професійної працездатності та підтверджено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безтерміново.
15.05.2008р. висновком медико - соціальної експертної комісії ОСОБА_1 безстроково було встановлено 70 відсотків втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Отримавши висновки медико - соціальної експертної комісії щодо втрати професійної працездатності, позивач вдруге звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровограді з питанням щодо можливості призначення йому компенсуючих виплат. На що відповідач відмовив йому у призначенні будь-яких виплат, мотивуючи це тим, що травму ОСОБА_1 отримав, працюючи на території сучасної Російської Федерації, а отже, обов'язок щодо призначення позивачу компенсуючих виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Російської Федерації.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закону) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Згідно ст.28 Закону страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною першою статті 21 Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Як вбачається з пенсійного посвідчення позивача №3256, його середня заробітна плата становила 1255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Відповідно до ч.7 ст.13 Закону підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Згідно п.2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Статтею 9 Закону України „Про правонаступництво України” передбачено, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Враховуючи те, що відповідачем, в порушення вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, не призначено ОСОБА_1 страхові виплати у зв'язку із втратою професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ від 21.03.1991р. №7-93 „Про державне мито” відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді звільняється від сплати державного мита.
Згідно п.18 ст.4 Декрету КМУ від 21.03.1991р. №7-93 „Про державне мито” ОСОБА_1 звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на викладене, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.2, ч.7 ст.13, ч.1 ст.14, ч.1 ст.21, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року №1105-XIV, ст.9 Закону України „Про правонаступництво України” від 12.09.1991р. №1543-XII, ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв'язку із втратою професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії з 13 серпня 2007р., виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати 1255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено - 29.09.2008р.
Суддя - підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.І. Ясенова