Справа № 121/2015/13-ц
2/121/985/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» до ОСОБА_1, третя особа: реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції в АР Крим про витребування майна, визнання права власності,
в с т а н о в и в:
Представник ТОВ «ЛК «Марат» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- витребувати у ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: «насосну-хлораторну літ. С», що складається з приміщень 1-1 площею 7,6 кв.м. «насосна», «хлораторна» 1-2 площею 14,9 кв.м. та складу 1-3 площею 5,3 кв.м., загальною площею 27,8 кв.м., а також прибудова – с/1, площею 19,0 кв.м., прибудова – с/2 площею 6,5 кв.м., огороджені залізобетонною огорожею, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, б. 60 на території ТОВ «ЛК «Марат»;
- визнати право власності ТОВ «ЛК «Марат» на нерухоме майно, а саме: «насосну-хлораторну літ. С», що складається з приміщень 1-1 площею 7,6 кв.м. «насосна», «хлораторна» 1-2 площею 14,9 кв.м. та складу 1-3 площею 5,3 кв.м., загальною площею 27,8 кв.м., а також прибудова – с/1, площею 19,0 кв.м., прибудова – с/2 площею 6,5 кв.м., огороджені залізобетонною огорожею, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, б. 60 на території ТОВ «ЛК «Марат».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 березня 2003 року між ТОВ «ЛК «Марат» та ПП «Південний Арбат» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10-Н, а саме: «насосной-хлораторной літ. С», що складається з приміщень 1-1 площею 7,6 кв.м. «насосна», «хлораторна» 1-2 площею 14,9 кв.м. та складу 1-3 площею 5,3 кв.м., загальною площею 27,8 кв.м., а також прибудова – с/1, площею 19,0 кв.м., прибудова – с/2 площею 6,5 кв.м., огороджені залізобетонною огорожею, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, б. 60, у відповідності з умовами, визначеними у даному правочині. 26 січня 2004 року між ПП «Південний Арбат» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, який був посвідчений державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори за реєстрованим № 5-84. Разом з тим, рішенням Господарського суду Донецької області від 09 січня 2013 року по справі № 5006/11/199пд/2012 первісний договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10-Н від 18 березня 2003 року, укладений між ТОВ «ЛК «Марат» та ПП «Південний Арбат», був визнаний недійсним. При таких обставинах, позивач вважає, що є підстави для витребування спірного нерухомого майна у останнього володільця ОСОБА_1, оскільки воно вибуло з володіння ТОВ «ЛК «Марат» поза його волею. Також зазначають, що право підприємства повинно бути захищено шляхом визнання судом права власності ТОВ «ЛК «Марат» на спірне нерухоме майно, оскілки воно не визнається відповідачем, яка продовжує користуватися приміщенням.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладений у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав, що рішення Господарським судом Донецької області від 09 січня 2013 року прийнято без урахування усіх обставин по справі.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Із матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2003 року між ТОВ «ЛК «Марат» та ПП «Південний Арбат» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10-Н, а саме: «насосної-хлораторної літ. С», що складається з приміщень 1-1 площею 7,6 кв.м. «насосна», «хлораторна» 1-2 площею 14,9 кв.м. та складу 1-3 площею 5,3 кв.м., загальною площею 27,8 кв.м., а також прибудова – с/1, площею 19,0 кв.м., прибудова – с/2 площею 6,5 кв.м., огороджені залізобетонною огорожею, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, б. 60 (а.с. 19-20).
26 січня 2004 року між ПП «Південний Арбат» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення, хлораторної літ. С на території ТОВ «Марат» за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, б. 60, який був посвідчений державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори за реєстрованим № 5-84 (а.с. 32-33).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09 січня 2013 року по справі № 5006/11/199пд/2012 первісний договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10-Н від 18 березня 2003 року, укладений між ТОВ «ЛК «Марат» та ПП «Південний Арбат», визнаний недійсним з моменту укладання (а.с. 21-25). Зазначене рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку, не скасоване, та є чинним (а.с. 69).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України та п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» позивач має право витребувати спірне майно у відповідачки як таке, що вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.
Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатою угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.
Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.
Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1 ) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Встановлені судом обставини свідчать про наявність при укладенні правочину від 18 березня 2003 року ознак дефекту волі позивача, відсутності на той час його вільного волевиявлення: тобто такою, що обумовлюється як свободою договору, так і одночасною необхідністю дотримання положень актів цивільного законодавства в частині можливого визнання правочину недійсним, а тому, у кінцевому рахунку, вибуття спірного майна з володіння позивача не з його волі іншим шляхом.
Отже, відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України та враховуючи роз'яснення, викладені у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позивач має право витребувати спірне майно у відповідачки як таке, що вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом, в зв’язку з чим ці вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючі, що спірне майно після вибуття із володіння власника ТОВ «ЛК «Марат» було перепродано та зараз перебуває у власності відповідачки і не повернуто позивачу, суд вважає також з метою повного захисту прав позивача задовольнити позовні вимоги про визнання за ТОВ «ЛК «Марат» права власності на спірне майно відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» задовольнити.
Витребувати з володіння ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: насосну-хлораторну літ. С, що складається з приміщень 1-1 (насосна) площею 7,6 кв.м.; 1-2 (хлораторна) площею 14,9 кв.м. та складу 1-3 площею 5,3 кв.м., загальною площею 27,8 кв.м, а також прибудову с/1, площею 19,0 кв.м., прибудову с/2 площею 6,5 кв.м., огороджені залізобетонною огорожею, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкинське шосе, б. 60.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» на нерухоме майно, а саме: насосну-хлораторну літ. С, що складається з приміщень 1-1 (насосна) площею 7,6 кв.м.; 1-2 (хлораторна) площею 14,9 кв.м. та складу 1-3 площею 5,3 кв.м., загальною площею 27,8 кв.м, а також прибудову с/1, площею 19,0 кв.м., прибудову с/2 площею 6,5 кв.м., огороджені залізобетонною огорожею, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкинське шосе, б. 60.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя