Справа № 383/259/13-ц

Провадження № 2/383/114/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Бондаренко В.В.

при секретарі – Зербул С.В.

з участю представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості обгрунтовуючи їх тим, що останній порушує умови кредитного договору №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року, укладеного між сторонами, а саме допустив заборгованість за кредитом, яка станом на 30.01.2013 року становить 27477,37 грн. Оскільки кінцевий термін повернення кредиту настав 07.02.2008 року, але відповідач порушує взяті на себе вказаним договором зобов’язання й не повертає заборгованість, тому позивач просить стягнути її в примусовому порядку та судові витрати в розмірі 274,77грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, але надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.60, 61, 108). З приводу строку позовної давності додатково зазначив, що посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, оскільки відповідно до Умов надання споживчого кредиту сторони домовились, що строк позовної давності встановлюється в 5 років щодо сплати всіх платежів по кредитному договору. Крім того, відповідач здійснював останній платіж 05.08.2008 року, що підтверджується як розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, так і копіями квитанцій, наданих до матеріалів самим відповідачем. Також пояснив, що заява позичальника №KGXRRX00930078, додана до позовної заяви (а.с.5) та заява позичальника №KGXRRX00930078, що надав суду представник відповідача (а.с.47), є примірниками однієї і тієї ж заяви та свідчать про існування одного кредитного договору №KGXRRX00930078, за яким відповідачем здійснювалися платежі по погашенню заборгованості (а.с.44-46), а відповідно позивачем здійснювалося їх зарахування на погашення заборгованості за даним договором. Пеня нараховувалась протягом п’ятирічного строку позовної давності, встановленої договором.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення з тих підстав, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.6-9), тарифи (а.с.97) не містять підпису відповідача. Вважає, що договір №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року між сторонами на підставі документу, що міститься на аркуші справи 5 та інших доданих до позову документів, укладено не було, натомість вважає, що між позивачем та відповідачем існує інший договір, про що свідчать надані ним копії Заяви позичальника №KGXRRX00930078 (а.с.47) та квитанції про здійснення ОСОБА_2 за останнім договором платежів(а.с.44-46). На обґрунтування безпідставності позову також посилався на пропущення позивачем строку позовної давності, а нарахування позивачем відповідно до договору пені та штрафів вважає подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №KGXRRX00930078, за умовами якого Банк надає Позичальнику строковий кредит у сумі 2100 грн. на строк 12 місяців з 07.02.2007 року по 07.02.2008 року на придбання товару, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць (12% на рік), на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 28,35 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 350,0 грн. з кінцевим терміном повернення 07.02.2008 року.

Відповідно до заяв позичальника №KGXRRX00930078 (а.с.5,47) позичальник доручив Банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту: в сумі 1750 грн. на поточний рахунок №26003416211001 в ПриватБанк з призначенням платежу «Перерахування коштів згідно з рахунком-фактурою №4 від 07.02.2007 року у т.ч. ПДВ 291,67грн.»; в сумі 350 грн. на поточний рахунок №61114909974260 в ПриватБанк з призначенням платежу «Сплата єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту за кредитним договором №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року».

Заява позичальника №KGXRRX00930078, що додав до позовної заяви позивач (а.с.5) та заява позичальника №KGXRRX00930078, що надав суду представник відповідача, та за яким ОСОБА_2 здійснювалася сплата коштів (а.с.47), є примірниками однієї і тієї ж заяви та свідчать про укладення між сторонами одного і того ж кредитного договору під №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року, оскільки містять однакові реквізити, зокрема номер, умови, суму кредиту і періодичних платежів, строки надання кредиту та оплати, номер рахунку, що відкриває банк для зарахування коштів на погашення заборгованості по даному кредитному договору тощо.

Крім того, за кредитним договором №KGXRRX00930078 відповідачем ОСОБА_2 здійснювалися платежі по погашенню заборгованості, що підтверджується квитанціями, в яких призначення платежу зазначене погашення заборгованості по кредитному договору №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року (а.с.44-46), та випискою по рахунку №29095058045781 (а.с.67-68), що свідчить про часткове виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року на умовах, визначених у ньому, та його схвалення.

Отже, твердження представника відповідача про не укладення відповідачем договору спростовується матеріалами справи та діями відповідача ОСОБА_2, який прийнявши виконання та отримавши за кредитним договором №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року кредит приступив до виконання взятих на себе зобов’язань за кредитним договором на умовах, визначених у ньому.

Згода відповідача з умовами договору та взяття на себе зобов'язання по виконанню всіх його умов, підтверджується також його особистим підписом на заяві позичальника (а.с.5), фактом наявності у відповідача примірника заяви позичальника (а.с.47), яка також свідчить про укладення між сторонами кредитного договору №KGXRRX00930078, за яким відповідачем ОСОБА_2 частково виконувались взяті на себе зобов’язання по здійсненню платежів.

На час розгляду справи кредитний договір, укладений між сторонами, є чинним, відповідач не звертався до суду з будь-якими позовами щодо визнання його недійсним чи іншими. Доказів про неправомірні дії позивача щодо порядку укладання вказаного кредитного договору представником відповідача до суду також не надано.

Позивач свої зобов’язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачеві кредит на придбання товару у приватного підприємця ОСОБА_3 в сумі 2100 грн., що за вирахуванням єдиноразової винагороди за надання кредиту в сумі 350 грн. складає 1750 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 07.02.2007 року та рахунком №4 від 07.02.2007 року (а.с. 37-39).

Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с. 6-9) та Заявами позичальника №KGXRRX00930078 (а.с. 5, 47) також передбачено порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у сумі 215,1 грн. в період з « 8» по « 13» число кожного місяця. При порушенні позичальником зобов’язань із погашення кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,83% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Відсоткова ставка за кредитом може змінюватись в залежності від зміни облікової ставки НБУ чи в інших випадках, відповідно до п.3.3 Умов. Але як встановлено в судовому засіданні відповідач своєчасно та належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконував, що підтверджується розрахунками заборгованості, випискою по рахунку (а.с.67-68) та копіями квитанцій (а.с.44-46), й припустився заборгованості. Власний розрахунок заборгованості за договором з урахуванням здійснених відповідачем платежів представник відповідача не надав.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №KGXRRX00930078 та порушенням умов кредитного договору станом на 30.01.2013 року позивачем нарахована заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом - 1571,80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10590,62 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 13530,31 грн., а також штрафів: фіксована частина - 500 грн., процентна складова(відсоток від суми заборгованості) - 1284,64 грн., що підтверджується позовною заявою та розрахунком заборгованості. Всього позивачем нараховано відповідачу заборгованість за кредитним договором станом на 30.01.2013 року в розмірі 27477,37 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості (а.с. 3, 110-112).

Відповідно до вимог ст.ст.526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За змістом ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу та проценти від простроченої суми.

Статтею 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Погодження між сторонами умов договорів відповідають положенням ч.1 ст. 628 ЦК України про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому ч.1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, згідно п.5.5 договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності (а.с 48).

З матеріалів справи вбачається, що позивач до суду звернувся 08.02.2013 року (а.с. 14), а строк виконання за кредитним договором сторони встановили 07.02.2008 року.

Однак, за змістом ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною 3 статті 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Між тим, відповідач ОСОБА_2 05.08.2008 року здійснив платіж (а.с.68) чим підтвердив своє зобов'язання повернути позивачу суму боргу, за договором №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року. Тобто здійснив дію, яка свідчить про визнання свого боргу і перериває перебіг позовної давності. Отже, з 05.08.2008 року перебіг позовної давності почався заново.

Тобто, позивач звернувся з позовом до суду в межах встановленого договором п’ятирічного строку позовної давності.

Доводи відповідача щодо закінчення загального строку позовної давності у три роки та необізнаність про умови договору спростовуються доказами, що маються в матеріалах справи, суперечать вимогам норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором забезпечено неустойкою.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За правилами ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до п.5.1 договору від 07.02.2007 №KGXRRX00930078 при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених Заявою та пп. 3.2.2, 3.2.3. даних Умов, банк має право нарахувати пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу.

За несвоєчасність виконання зобов'язань за договором позивач нарахував станом на 30.01.2013 року пеню у розмірі 13530,31 грн.(а.с.2, 3).

Однак, відповідно до п. 5.4 договору №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов’язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цих Умов здійснюється протягом 3(трьох) років з дня, коли відповідне бути виконане Позичальником.

Отже, з відповідача відповідно до умов договору підлягає стягненню і пеня, але в межах, встановленого п.5.4 договору права на її нарахування, що складає три роки, та встановленого п.5.5 договору п’ятирічного строку позовної давності, а саме в період з 08.02.2008 року по 08.02.2011 року. Нарахована позивачем пеня після останньої дати, що перевищує встановлене договором обмеження на її нарахування трьохрічним строком, стягненню не підлягає (а.с. 110-112), оскільки суперечить вимогам п.5.4 договору. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня нарахована за період з 08.02.2008 року по 08.02.2011 року у сумі 4492,24 грн. Власний розрахунок заборгованості за договором з урахуванням здійснених відповідачем платежів, зокрема щодо пені представник відповідача не надав. Заяви про зменшення розміру пені представник відповідача також не подав.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню встановлені пунктом 5.3 договору штраф у фіксованому розмірі 500 грн. та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, що підлягає стягненню(процентна складова), яка складає 832,73грн. (1571,80 + 10590,62 + 4492,24 = 16654,66 грн. ? 100 ? 5 = 832,73грн.).

Позиція представника відповідача щодо стягнення з відповідача пені та штрафів як подвійної цивільно-правової відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання підлягає відхиленню з наступних підстав.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов’язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов’язання.

З урахуванням наведених норм права, а також положень ст.611 ЦК України сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штрафу або пені).

Згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п. 5.1 вказаних Умов сплачується при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, відсотків за користування кредитом у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1грн. за кожен день прострочки платежу.

Враховуючи зазначені умови договору та положення ст. 549 ЦК України суд приходить до висновку, зокрема, що штраф та пеня відповідно до умов кредитного договору настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами неустойки за порушення зобов'язань боржником, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, оскільки за порушення виконання зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників цивільних відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу. У зв'язку з цим позиція представника відповідача щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання не ґрунтуються на законі.

Оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини викладені в позовній заяві щодо порушення відповідачем зобов’язання за кредитним договором перед позивачем та порушення ним вказаних вище норм законодавства, тому суд прийшов до висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1571,80грн., процентів в розмірі 10590,62грн., пені в розмірі 4492,24грн., штрафу в розмірі 500грн.(фіксована частина) і штрафу в розмірі 832,73грн. (процентна складова) та необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача зазначеної заборгованості за договором в загальній сумі 17987,39 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача заявлено на загальну суму 27477,37грн., з якої один відсоток судового збору складає 274 грн. 77 коп. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 17987,39 грн. тобто позовні вимоги задоволено на 65%, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім та документально підтверджені платіжним дорученням від 05.02.2013 року сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 178,75 грн., як 65 % від 274,77грн. (274,77 ? 100 = 2,75?65 = 178,75 грн.).

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним та документально підтверджені платіжним дорученням від 05.02.2013 року (а.с.1) судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 178,75 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 257, 259, 264, 526, 530, 546, 549, 599, 610-612, 625, 627, 1054 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» заборгованість станом на 30.01.2013 року за кредитним договором №KGXRRX00930078 від 07.02.2007 року в загальній сумі 17987,39 грн., а саме борг за кредитом - 1571,80 грн., борг по процентам - 10590,62 грн., пеня - 4492,24 грн., штрафи - 500 грн. та 832,73 грн. (фіксована частина та процентна складова) та судовий збір в сумі 178,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                В.В. Бондаренко