Справа № 0124/9439/2012
2/121/125/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-авто» на користь позивача суму матеріальної шкоди в розмірі 10927,58 гривень;
- стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-авто» на користь позивача суму в розмірі 11736,02 гривень за відновлювальний ремонт автомобіля;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 березня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та «Деу-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2. В результаті ДТП автомобіль позивача зазнав ушкоджень. Відповідно до постанови Ялтинського міського суду АРК від 16 березня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Сума заподіяної позивачу матеріальної шкоди становить 10927,58 гривень, а вартість відновлювального ремонту автомобіля – 11736,02 гривень. Автомобіль ОСОБА_2 застрахований в ПАТ «УСК «Гарант-авто». Разом з тим, страхова компанія ухиляється від виплати позивачу вказаних сум. Позивач зазначає також, що з боку ОСОБА_2 йому було заповідано моральні страждання, які він оцінює в 30000 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача ПАТ «УСК «Гарант-авто» в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, раніше надавав суду письмові заперечення проти позову, просить також розглядати справу в його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали адміністративної справи № 3/0124/508/2012, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що 02 березня 2012 року о 21 годині 30 хвилин на 10 км + 950 м автодороги Ялта-Севастополь, м. Ялта, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Деу-ЗАЗ», державний номерний знак ВІ 9317АТ, який належить йому на праві власності, рухаючись на спуск, не врахував дорожню обстановку (мокрий сніг, слизька проїзна частина), неправильно обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-2103, державний номерний знак У1845КР, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Ялтинського міського суду АРК від 16 березня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. При розгляді справи в суді ОСОБА_2 винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення визнав.
Згідно ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При таких обставинах, вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 02 березня 2012 року є безперечно доведеною.
Судом також встановлено, що 07 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5394868 (а.с. 15).
Повідомлення про настання страхового випадку надійшло від ОСОБА_2 05 березня 2012 року.
Від ОСОБА_1 надійшла заява 15 березня 2012 року (а.с. 77).
Згідно письмових пояснень представника ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (а.с. 73-74), після отримання всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1, який має право на отримання страхового відшкодування згідно довіреності ВРА № 078126 від 03 серпня 2010 року (а.с. 79, 80). Однак, в зв’язку з тим, що заява ОСОБА_1 від 13 серпня 2012 року (а.с. 81) не містила банківських реквізитів для перерахунку страхового відшкодування, страховик був змушений неодноразово спілкуватися з ОСОБА_1 з метою з’ясування та визначення банківських реквізитів (номера рахунку) для перерахування суми відшкодування.
Згодом ПАТ «УСК «Гарант-авто» в особі Полтавської філії перерахував страхове відшкодування позивачу згідно з платіжним дорученням № 847 від 09 жовтня 2012 року та № 913 від 05 листопада 2012 року відповідно в розмірі 2000 грн. та 3514,25 грн., а усього в сумі 5514,25 грн. (а.с. 76, 78), що позивач не заперечував в судовому засіданні.
Розмір страхового відшкодування був визначений страховиком у відповідності до вимог ст. 30, п.п. 30.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 7449,88 грн. (вартість ТЗ до ДТП згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 1035760 від 31 травня 2012 року (а.с. 83-88)) – 1425,63 грн. (вартість ТЗ після ДТП згідно звіту № 1035760) – 510 грн. (франшиза по договору АА/5394866) = 5514,25.
При таких обставинах, страховою компанією виконані всі обов’язки щодо сплати позивачу страхового відшкодування, в зв’язку з чим в позові до ПАТ «УСК «Гарант-авто» повинно бути відмовлено.
Що стосується вимог позивача до відповідача ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Судом також встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода позивачу, так як було пошкоджене майно, яким він володіє на законних підставах, в результаті чого він тривалий час не міг користуватися автомобілем, що призвело до зміні ритму життя. Йому приходилося докладати додаткові зусилля для організації свого життя, та для того, щоб знайти кошти на ремонт автомобіля, що також сказалося на утримуванні ним своєї родини, протягом тривалого часу він мав побутові незручності.
Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, судом враховуються конкретні обставини справи, ступень порушення життєвих стосунків позивача, потребу у додаткових зусиллях для організації життя. Все це дозволяє суду заподіяну моральну шкоду визначити в розмірі 1000 гривень, враховуючи також вимоги розумності і справедливості.
З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача також підлягають стягненню понесені судові витрати за сплату судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок, що відповідає положенням ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Ба гарова ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, судові витрати по справі за сплату судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок, а усього 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя