Справа № 121/2054/13-ц

2/121/992/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           23 квітня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Ялтинської міської ради про виселення з предмету іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и в:

          ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів про виселення з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № SIY0GI0000003937, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 318 000 гривень з кінцевим строком повернення до 06 березня 2020 року зі сплатою 15% річних. Виконання грошового зобов'язання позичальника забезпечено договором іпотеки від 06 березня 2008 року, укладеним між сторонами, за умовами якого в іпотеку банку ОСОБА_1 передано квартиру АДРЕСА_2. В передбачені кредитним договором строки кредитні кошти не були повернуті відповідачем, в зв’язку з чим за позовом Банку на підставі рішення Ялтинського міського суду АРК від 14 квітня 2011 року в рахунок погашення заборгованості в сумі 336 280,21 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки. Станом на 22 квітня 2013 року відповідач не виконав свої зобов’язання та має заборгованість в сумі 362 678,60 гривень. 07 червня 2011 року та повторно 18 січня 2013 року Банк направляв відповідачам вимоги про виселення з квартири, між тим ця вимога до теперішнього часу не виконана. На підставі викладеного банк просить суд виселити відповідачів з квартири та зняти їх з реєстраційного обліку. Судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи № 2445/11, приходить до висновку, що в позові повинно бути відмовлено, виходячи з наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору № SIY0GI0000003937, що був укладений 06 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с. 5-10). На виконання умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 318 000 гривень з кінцевим строком повернення до 06 березня 2020 року зі сплатою 15% річних.

Виконання умов кредитного договору забезпечено іпотечним договором від 06 березня 2008 року, відповідно до умов якого банкові в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2, належну на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 11).

Судом також встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду АРК від 14 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задоволений частково, в рахунок погашення заборгованості в сумі 336 280,21 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, в іншій частині в позові відмовлено (а.с. 15-16). При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виселення, судом було зазначено, що відповідач приймає заходи щодо погашення простроченої заборгованості, іншого житла, окрім спірної квартири у відповідача та його сім’ї, членом якої є малолітня дочка, немає, в зв’язку з чим виселення зі зняттям з реєстрації буде суперечити інтересам дитини.

Обставини, встановлені вказаним судовим рішенням не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Як зазначає представник позивача, станом на 22 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов’язання за кредитним договором та має заборгованість в сумі 362 678,60 гривень. 07 червня 2011 року та повторно 18 січня 2013 року Банк направляв відповідачам вимоги про виселення з квартири, між тим ця вимога до теперішнього часу не виконана. При таких обставинах, Банк просить виселити відповідачів з квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.

З частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» слідує, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 статті 40 даного Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пленумом Верховного суду України у п. 43 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, роз'яснюється, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

          Згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання письмової вимоги іпотекодержателя про звільнення квартири відповідачем ОСОБА_3.

Крім того, вирішуючи спір, судом враховується те, що після встановлення фактів рішенням Ялтинського міського суду АРК від 14 квітня 2011 року змінився розмір виниклої заборгованості, але відповідач ОСОБА_1 продовжує приймати заходи щодо її погашення, сплачуючи щомісячно 5000 гривень, про що суду надані відповідні квитанції (а.с. 40-51). Обставини щодо проживання в спірній квартирі малолітньої дитини взагалі не змінились, доказів зворотного представником позивача суду не надані. Також судом приймається до уваги довід представника позивача про те, що Банком в межах процедури виконавчого провадження виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки не пред’явлений до виконання у встановлений законом строк, що представник позивача не заперечувала в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги банка про виселення відповідачів зі зняттям з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, ст. 40 Закону України «Про іпотеку»,

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя